Рішення № 40730709, 23.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12428/14 23.09.14

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Глобус"

про відшкодування шкоди у порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Павлюк О.В. (дов.№б/н від 14.03.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Глобус" про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 порушено провадження у справі №910/12428/14 та призначено її до розгляду на 05.08.2014 року.

08.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та 09.07.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 25.06.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 05.08.2014, суд відклав розгляд справи на 19.08.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/12428/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/12428/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/12428/14 прийнята суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 23.09.2014 року.

16.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

17.09.2014 відповідач через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми страхового відшкодування, заявленої до стягнення у межах даного позову в порядку регресу.

У судовому засіданні 23.09.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав позов у частині несплаченої відповідачем суми.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, по дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Пульсар і Ко» (страхувальник та вигодонабувач) укладено договір УБ№716812 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "MAN-13-224", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до відомості №9076259 про дорожньо-транспортну пригоду, 20.09.2012 на дорозі М-06 Київ-Чоп, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "MAN-13-224", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 (право керування передбачено у технічному паспорті, наявний наказ №16-з від 12.01.2007 про закріплення даного ТЗ за водієм ОСОБА_3 та подорожній лист №838 від 17.09.2012), та транспортним засобом марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_2, із під керуванням ОСОБА_4

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України під час керування ТЗ марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_2 із напівпричепом «Roburte-Kaizer», державний номер НОМЕР_3, якого постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31.10.2012 у справі №1419/2166/2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.09.2012 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про страхову виплату за договором УБ№716812 від 11.01.2012 року. Також, 24.09.2012 страхувальник направив позивачу лист із зазначенням номеру розрахункового рахунку в ПАТ «Дельта Банк» для перерахування суми страхового відшкодування.

Відповідно до Дослідження №ВК3682АН-04.10/2 від 04.10.2012, проведеного за заявою позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс», вартість матеріального збитку ТЗ марки "MAN-13-224", державний номер НОМЕР_1, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 8337,51 грн.

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі вказаного вище Дослідження та зазначений у страховому акті №СТО-12-15838/1 від 17.10.2012 із розрахунком до нього у розмірі 7037,51 грн.

Позивач, на виконання умов договору УБ№716812 від 11.01.2012 та відповідно заяви страхувальника від 24.09.2012, перерахував на рахунок ТОВ Компанія «Пульсар і Ко» суму страхового відшкодування у розмірі 7037,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №68441 від 02.11.2012 року.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_2, із напівпричепом «Roburte-Kaizer», державний номер НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Глобус» (відповідач у справі), за полісом №АВ3495936 та №АВ3495937 І (першого) типу договору, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наданої відповідачем копії полісу №АВ3495937.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 19.09.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою №12-551/09-06-06/20544 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак коштів станом на момент звернення із даним позовом до суду так і не отримав.

Під час розгляду спору судом, позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №253 від 09.07.2014 на суму 6527,51 грн. у рахунок сплати відповідачем страхового відшкодування у порядку регресу.

Відповідач, надаючи відзив на позовну заяву, також зауважив на сплаті ним позивачу 6527,51 грн., що становить суму страхового відшкодування, заявленої до стягнення у межах даного позову, проте за вирахуванням передбаченого полісом № АВ3495937 розміру франшизи у сумі 510,00 грн., копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31.10.2012 у справі №1419/2166/2012 визнано винним ОСОБА_4 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме встановлено вину у спричиненні 20.09.2012 дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_2.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_2, із напівпричепом «Roburte-Kaizer», державний номер НОМЕР_3, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Глобус» (відповідач у справі), за полісом №АВ3495936 №АВ3495937 І (першого) типу договору, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наданої відповідачем копії полісу №АВ3495937.

Пунктом 15.1 ст.15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що договором І типу є договір, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач - Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» є відповідальною особою за завдані збитки власнику пошкодженого транспортного засобу марки "MAN-13-224", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору УБ№716812 від 11.01.2012 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 09.07.2014 сплатив, відповідно до платіжного доручення №253 суму страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 6527,51 грн., вирахувавши із заявленої до стягнення суми 7037,51 грн. розмір франшизи - 510,00 грн., передбаченої полісом №АВ3495937.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявне у матеріалах справи платіжне доручення, що підтверджує сплату відповідачем суми страхового відшкодування позивачу у порядку регресу у розмірі 6527,51 грн., суд вважає за можливе припинити провадження у справі у частині стягнення даної суми.

Водночас, відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено у полісі №АВ3495937, виданого відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Глобус», розмір франшизи становить 510,00 грн., який не вирахувано позивачем при розрахунку заявленого до стягнення страхового відшкодування у порядку регресу.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку відмовити позивачу у частині стягнення 510,00 грн., у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Глобус» про відшкодування шкоди у порядку регресу - припинити у частині стягнення 6527,51 грн.

У задоволені позову Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Глобус» про відшкодування шкоди у порядку регресу - відмовити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Глобус» (01010, місто Київ, вулиця Андрія Іванова, 21/17, кв.1, ідентифікаційний код 20448234) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, 7Д, ідентифікаційний код 00034186) 1694 (одну тисячу шістсот дев'яносто чотири) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23.09.2014 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 29.09.2014 року.

Суддя К.В. Полякова