Рішення № 40730689, 23.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10359/14 23.09.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до Страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Нелин Т.М. (дов.№117/2014 від 02.01.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою суду від 30.05.2014 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/10359/14, призначено справу до розгляду на 17.06.2014 року.

Враховуючи, що суддя Дупляк О.М. перебуває на тривалому лікарняному, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/385 від 13.06.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/10359/14, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду головуючій судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 17.06.2014 справа № 910/10359/14 прийнята та призначена до розгляду суддею Поляковою К.В. на 05.08.2014 року.

05.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, проте у судове засідання 05.08.2014 представник відповідача не з'явився.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 05.08.2014, суд, у задоволення клопотання представника позивача, продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 19.08.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/10359/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 23.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/10359/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/10359/14 прийнята суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 23.09.2014 року.

19.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив та заява про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 23.09.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав позов у повному обсязі, з урахуванням наданої заяви про зменшення, а саме просив стяягнути з відповідача 4670,86 грн. страхового відшкодування у порядку регресу.

Відповідно до п.3.10. постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд, вивчивши надану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, прийняв її та зауважив, що подальший розгляд справи здійснюється із урахуванням заявлених зменшень.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення повідомлений належним чином, проте не скористався наданим йому законом правом на участь представника у судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Бріс» ЛТД (страхувальник та вигодонабувач) укладено договір №1037907 страхування автотранспортних засобів. (а. с. 6-7)

Предметом страхування за даним Договором є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортних засобів, перелік яких наведено у Додатку 1 до вказаного вище Договору, зокрема ТЗ марки "Skoda", державний номер НОМЕР_1. (а. с. 7-8)

Відповідно до відомості №9189875 про дорожньо-транспортну пригоду, 23.04.2013 по вул.Конякіна у м.Луцьк, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Skoda", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 (право керування передбачено у технічному паспорті), та транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (а. с. 10)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого постановою Луцького міськрайонного суду Волинського області від 01.06.2013 у справі №161/8133/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 10)

Як вбачається із матеріалів справи, 22.05.2013 Страхувальник звернувся до позивача із заявою №766/13/50/ТР25/00/0 про настання події із ТЗ та про виплату страхового відшкодування за договором №1037907 від 21.03.2013, шляхом перерахування на його банківський рахунок. (а. с. 11)

Вартість матеріального збитку спричиненого власнику ТЗ "Skoda", державний номер НОМЕР_1, визначена на підставі Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №709 від 12.05.2013, складеного СПД ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, та становить 22278,07 грн. Вартість відновлювального ремонту за цим Висновком становить 27350,70 грн. (а. с. 12-14)

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку-фактури №ПТС0036044 від 26.04.2013, виставленого ТзОВ «Промтехсервіс», та зазначений у страховому акті №766/13/50/ТР25/00/2 від 22.07.2013 та розрахунку до нього у розмірі 27044,30 грн. (а. с. 11; 18-19)

Позивач, на виконання умов договору №1037907 від 21.03.2013 та відповідно до заяви страхувальника від 22.05.2013, перерахував на його рахунок суму страхового відшкодування у розмірі 27044,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4422 від 19.08.2013 року. (а. с. 20)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Страховим товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус» (відповідач у справі), за полісом №АВ9933652, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ. (а. с. 28)

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 13.09.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою №2390/8 на виплату страхового відшкодування у розмірі 26044,30 грн. (а. с. 20)

14.02.2014 відповідач частково здійснив виплату страхового відшкодування, а саме сплатив позивачу 16607,21 грн., проте за ним залишилась заборгованість у розмірі 9437,09 грн., у зв'язку із чим позивач і звернувся із даним позовом до суду.

Під час розгляду спору, позивач скористався наданим йому правом зменшити розмір позовних вимог, та заявив до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 4670,86 грн., розраховану на підставі розміру матеріального збитку, визначеного Висновком та за вирахуванням франшизи й сплаченої відповідачем суми (22278,07 грн.- 1000,00 грн. - 16607,21 грн. = 4670,86 грн.)

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зауважує на розрахунку розміру страхового відшкодування, та надає Акт №650/13 від 11.10.2013, складений спеціалістом сектору розрахунку матеріальної шкоди на замовлення відповідача, за яким визначена сума матеріальної шкоди у розмірі 17607,21 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Луцького міськрайонного суду Волинського області від 01.06.2013 у справі №161/8133/13-п встановлено вину ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "Opel", державний номер НОМЕР_2, застрахована Страховим товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус» (відповідач у справі), за полісом №АВ9933652, відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази України МТСБУ.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Страхове товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Skoda", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №1037907 від 21.03.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №709 від 12.05.2013, вартість матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу марки "Skoda", державний номер НОМЕР_1, становить 22278,07 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 9 Закону України "Про страхування", розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно висновком експертного дослідження, тобто сума, яка заявлена до стягнення в порядку регресу не може перевищувати вартість матеріального збитку, встановленого експертним дослідженням.

Позивач, визначаючи розмір страхового відшкодування заявлений до стягнення з відповідача, із врахуванням зменшень розміру позовних вимог, виходив із розміру матеріального збитку, визначеного Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №709 від 12.05.2013 у сумі 22278,07 грн. (коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0).

Даний висновок складений на замовлення позивача СПД ФОП ОСОБА_4, якому присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом №443 від 26.09.2007, виданим Міністерством юстиції України.

Відтак, посилання відповідача у відзиві на позов на недійсність Висновку №709 від 12.05.2013 є безпідставним та не приймається судом до уваги.

До того ж, наданий відповідачем власний Акт №650/13 від 11.10.2013 розрахунку матеріальної шкоди пошкодженого ТЗ (у розмірі 17607,21 грн.; коефіцієнт фізичного зносу - 0), складений спеціалістом сектору розрахунку матеріальної шкоди Страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» не містить жодних доказів на підтвердження повноважень та кваліфікації даного спеціаліста - ОСОБА_5, та не може виступати належним доказом визначення вартості матеріального збитку.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено у полісі №АВ9933652, виданого відповідачем - Страховим товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус», розмір франшизи становить 1000,00 грн., яка вирахувана позивачем із заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.

Оскільки, відповідачем до моменту звернення позивача із даним позовом до суду здійснено часткову виплату страхового відшкодування, а саме сплачено 16607,21 грн., то, враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог та виплачену відповідачем частину, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити повністю.

Стягнути з Страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» (01010, місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 21/17-1; ідентифікаційний код 20448234) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (01135, місто Київ, вулиця Г.Андрющенка, будинок 4Г, ідентифікаційний код 19411125) 4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) гривень 86 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 29.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова