Рішення № 40730539, 25.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/70/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2014 Справа № 908/2422/14

за позовною заявою: першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва (04050, м. Київ, вул. Артема,89)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Аграрного фонду, 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро", 72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68

про стягнення 1 551 495,06 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Аннінко О.А., довіреність від 31.07.14 № 397

від відповідача: Дулов І.А., довіреність від 27.05.14

Біляк Ю.І., паспорт від 26.12.01 серія НОМЕР_1

від прокурора: Красних О.О., посвідчення 03.12.12 № 013462

СУТЬ СПОРУ:

10.07.14 до господарського суду Запорізької області звернувся з позовною заявою перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Аграрного фонду (далі Фонд) про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" (ПСП "Альянс-Агро") заборгованості за форвардним біржовим контактом від 20.11.12 № 1037Ф в сумі 2 561 495,05 грн., з яких: 1 310 178,07 грн. - неповернута сума авансового платежу, 509 236,76 грн. - 20% штраф, 361 558,10 грн. - пеня, 202 289,26 грн. - борг за користування коштами та 178 232,87 грн. - штраф 7%.

10.07.14 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву 1-го заступника прокурора до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 14.07.14 судом порушено провадження у справі № 908/2422/14 якій присвоєно № провадження 17/70/14. У сторін та прокурора витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 30.07.14.

Ухвалою від 30.07.14 розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання прокурора судом відкладено на 10.09.14.

Ухвалою від 10.09.14 судом за клопотанням прокурора продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 25.09.14, розгляд справи відкладено на 25.09.14.

В судовому засіданні 25.09.14 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 30.07.14 про зупинення провадження у справі № 908/2422/14, проти якого заперечили прокурор та позивач.

Відповідач обґрунтовував заявлене клопотання тим, що господарський суд м. Києва розглядає справу № 910/13678/14 про визнання біржового контракту від 20.11.12 № 1037Ф недійсним, який використовується позивачем в якості доказу у справі № 908/2422/14. Враховуючи викладене, відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 908/2422/14 до моменту набрання чинності рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/13678/14 про визнання біржового контракту від 20.11.12 № 1037ф недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення ін. суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що господарський суд Запорізької області в ході розгляду справи № 908/2422/14 не є обмеженим у своїй юрисдикції щодо розгляду і вирішення цієї справи по суті спору, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 30.07.14 про зупинення провадження у справі № 908/2422/14.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання від 30.07.14 про зупинення виконавчого провадження № 43199821 до моменту набрання чинності рішення суду у справі № 908/2422/14.

Прокурор та позивач проти заявленого відповідачем клопотання заперечили.

Враховуючи, що відповідачем у заявленому клопотанні про зупинення виконавчого провадження № 43199821 не обґрунтовано, якими нормами чинного законодавства України та з яких підстав регламентується право господарського суду зупиняти виконавчі провадження, судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання через необґрунтованість.

В судовому засіданні 25.09.14 судом розглянуто та прийнято до розгляду заяву прокурора від 25.09.14 № 66-9911вих14 про зменшення розміру позовних вимог та заяву позивача від 25.09.14 б/н про зменшення позовних вимог, якими останні просять суд стягнути з відповідача 300 178,07 грн. суму неповернутого авансового платежу, 509 236,76 грн. - 20% штрафу, 361 558,10 грн. - пені, 202 289,26 грн. - боргу за користування коштами та 178 232,87 грн. - 7% штрафу.

Відповідач проти прийняття до розгляду вищенаведених заяв прокурора та позивача не заперечив.

Отже, предметом заявлених вимог у справі № 908/2422/14 є стягнення з відповідача заборгованості за форвардним біржовим контактом від 20.11.12 № 1037Ф в сумі 1 551 495,06 грн., з яких: 300 178,07 грн. - сума неповернутого авансового платежу, 509 236,76 грн. - 20% штраф, 361 558,10 грн. - пеня, 202 289,26 грн. - борг за користування коштами та 178 232,87 грн. - 7% штраф.

За заявою представників сторін та прокурора розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 25.09.14, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено представників сторін та прокурора про дату складення повного рішення.

Прокурор та позивач обґрунтували свої вимоги ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610-611, 629, 655, 663, 693 ЦК України та ст.ст. 193, 230-232 ГК України, пояснювали наступне. 20.11.12 між сторонами у справі укладено форвардний біржовий контракт № 1037Ф, на виконання умов якого позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 1 800 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.11.12 № 3202. Однак, зобов'язання щодо передачі позивачу товару у власність, відповідач виконав частково на суму 484 821,93 грн. Крім того, 02.12.13, 04.06.14 та 10.06.14 відповідач частково повернув позивачу авансовий платіж в загальній сумі 1 015 000 грн. Решту суми авансового платежу в розмірі 300 178,07 грн. відповідач не повернув. Отже, станом на час розгляду справи в суді, сума неповернутого відповідачем авансового платежу складає 300 178,07 грн. У зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 509 236,76 грн. 20% штрафу, 361 558,10 грн. пені, 202 289,26 грн. боргу за користування коштами та 178 232,87 грн. 7% штрафу. На підставі викладеного, позивач та прокурор просять суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 30.07.14 на позовну заяву визнав суму неповернутого авансового платежу в розмірі 300 178,07 грн. повністю. В той же час, нарахування 20 % штрафу в сумі 509 236,76 грн., пені в сумі 361 558,10 грн., боргу за користування коштами в сумі 202 289,26 грн. та 178 232,87 грн. 7% штрафу відповідач вважає необґрунтованим оскільки: по-перше, із наданого позивачем розрахунку не вбачається обґрунтованості нарахувань даних сум; по-друге, із змісту позовної заяви не вбачається нормативного обґрунтування нарахувань даних сум; по-третє, позивачем не в повній мірі враховано об'єм виконання відповідачем контрактних зобов'язань. З огляду на викладене, просить суд у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.12 між Аграрним фондом (Покупець) та приватним сільськогосподарським підприємством "Альянс-Агро" (Продавець) укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю Аграрним фондом зерна № 1037Ф з додатковими договорами за №№ 1 (від 11.09.13), 2 (від 10.10.13), за умовами якого (п. 1.1. контракту) в порядку та на умовах даного контракту Продавець зобов'язався передати Покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768:2010, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Кількість (тон): 2 000 (п. 1.2. контракту).

Пунктом 1.3. контракту (в редакції додаткового договору від 10.10.13 № 2) сторони визначили, що місяць поставки: в термін до 01.12.13.

Відповідно до п. 1.4. контракту, базис поставки: EXW Філія «троянівський елеватор» ПАТ «Розівський елеватор».

Згідно з п. 1.5. контракту, ціна контракту 3 600 000 грн., у т.ч. ПДВ 600 000 грн. з подальшим коригуванням шляхом укладання додаткових угод, у тому числі по бюджетним періодам:

2012 р. - 1 800 000 грн.;

2013 р. - 1 800 000 грн.

За змістом п. 1.10. контракту, авансовий платіж в розмірі 50 відсотків вартості зерна сплачується протягом поточного бюджетного періоду.

Цей контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 31.12.13 (п. 10.3. контракту).

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище форвардний біржовий контракт від 20.11.12 № 1037 Ф, а також додаткові договори за № 1 від 11.09.13 та № 2 від 10.10.13 до вказаного контракту є дійсним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та представниками сторін та прокурором до справи не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Аналіз наведених вище умов форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна за № 1037Ф дає підстави суду для висновку про існування між сторонами правовідносин з контрактації сільськогосподарської продукції, що за змістом ч. 1 ст. 272 ГК України, є державною закупкою сільськогосподарської продукції на основі державного замовлення на поставку сільськогосподарської продукції.

Частиною 2 ст. 713 ЦК України передбачено, що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/2422/14, 21.11.12 на виконання умов спірного контракту, позивачем перераховано на рахунок ПСП "Альянс-Агро" грошові кошти в якості попередньої оплати за пшеницю за форвардним біржовим контрактом від 20.11.12 № 1037Ф в сумі 1 800 000 грн.

Факт перерахування позивачем коштів в сумі 1 800 000 грн. підтверджується наявною в матеріалах цієї справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення від 21.11.12 № 3202 та не заперечувався представником відповідача в ході розгляду цієї справи.

Пунктом 2.1. контракту (з урахуванням редакції додаткового договору від 10.10.13 № 2) встановлено, що Брокер-продавець поставляє Брокеру-покупцю товар на базисі поставки EXW філія «Троянівський елеватор» ПАТ «Розівський елеватор», 71151, вул. Шкільна, буд. 1, с. Трояни, Бердянський район, Запорізька область, в термін до 01.12.13.

Судом встановлено, що за актами передавання-приймання зерна від 11.09.13, Покупець (Аграрний фонд) прийняв від Продавця (ПСП "Альянс-Агро") у власність пшеницю врожаю 2013 року на загальну суму 484 821,93 грн.

Матеріали цієї господарської справи свідчать, що зобов'язання з поставки товару на решту суми авансового платежу ПСП "Альянс-Агро" не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 02.12.13 № 411, від 04.06.14 № 69 та від 10.06.14 № 74 відповідач повернув позивачу суми авансового платежу за форвардним контрактом від 20.11.12 № 1037Ф в розмірі 5000 грн., 500 000 грн. та 510 000 грн. відповідно.

Вказане не оспорювалось в ході розгляду цієї справи представниками сторін та прокурором.

В той же час, сума авансового платежу в розмірі 300 178,07 грн. залишилась відповідачем не повернутою позивачу.

Отже, станом на час розгляду справи № 908/2422/14 в суді за відповідачем обліковується борг за неповернуту суму попередньої оплати в розмірі 300 178,07 грн.

Факт наявності основної заборгованості з повернення попередньої оплати в сумі 300 178,07 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи й визнаний відповідачем повністю.

З огляду на викладене, оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів повернення попередньої оплати за форвардним контрактом від 20.11.12 № 1037Ф в розмірі 300 178,07 грн., або доказів поставки товару на вказану суму, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 300 178,07 грн. авансового платежу доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.2. контракту визначено, що за невиконання Продавцем умов контракту щодо обсягів поставки, ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.

За змістом п. 7.6. контракту, у разі виконання Покупцем пункту 5.1. та невиконання Продавцем п. 2.1. цього контракту з Продавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

З огляду на викладене, прокурором та позивачем заявлено до стягнення 509 236,76 грн. - 20% штрафу, 361 558,10 грн. пені за період з 02.12.13 по 23.04.14 та 178 232,87 грн. - 7% штрафу (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Факт прострочення виконання основного зобов'язання матеріалами справи доведено.

Розрахунок пені в сумі 361 558,10 грн. пені за період з 02.12.13 по 23.04.14 та 20 % штрафу в сумі 509 236,76 грн. здійснений позивачем вірно, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині задовольняється судом повністю.

При цьому, за розрахунком суду, розмір 7% штрафу за невиконання умов контракту складає 178 232,86 грн. У зв'язку з чим, вимоги про стягнення 7% штрафу задовольняються судом частково в сумі 178 232,86 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 7% штрафу відхиляються через необґрунтованість.

Доводи відповідача відносно передбачення умовами контракту подвійної відповідальності у вигляді пені та штрафу, що на думку відповідача, суперечить нормам ст. 61 Конституції України судом відхиляються оскільки застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання одночасно штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу узгоджується з положеннями ст. 230, ч. 2 ст. 231 ГК України та не суперечить приписам ст.ст. 549, 627 ЦК України. При цьому, суд виходить з того, що пеня та штраф є різними формами неустойки, а не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний вид санкцій на умовах, визначених договором та актами чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, а також наявність усного клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафу та пені, господарський суд дійшов висновку про неспіврозмірність нарахованої пені в сумі 361 558,10 грн., 20% штрафу в сумі 509 236,76 грн. та 7% штрафу в сумі 178 232,86 грн. порівняно із наявними збитками кредитора в сумі 300 178,07 грн., а тому судом зменшується розмір пені, 20% штрафу та 7% штрафу на 50% до 180 779,05 грн., 254 618,38 грн. та 89 116,43 грн. відповідно.

Також, прокурором та позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу за користування коштами в сумі 202 289,26 грн.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2).

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, прокурором та позивачем не обґрунтовано якими пунктами спірного контракту або ж нормами чинного законодавства України передбачено розмір процентів за користування грошовими коштами (авансовим платежем) за форвардним контрактом від 20.11.12 № 1037Ф.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 202 289,26 грн. боргу за користування коштами. У зв'язку з чим, у задоволенні позову в цій частині судом відмовляється.

Щодо посилань відповідача на звільнення від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили, то суд виходить з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність таких обставин.

Так, умовами п. 8.1. контракту передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. В той же час, пунктом 8.4. контракту встановлено, якщо обставини непереборної сили діють більше трьох місяців, то такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Жодної довідки або ж висновку Торгово-промислової палати України, які б підтвердили настання форс-мажорних обставин і, як наслідок, зменшення об'ємів запланованого врожаю пшениці 2013 року відповідачем до матеріалів цієї справи не додано. У зв'язку з чим, доводи відповідача в цій частині не приймаються судом до уваги через недоведеність.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 26 984,12 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 21, 42, 43, 45, 22, 29, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 32630917, п/р 26003296808 в АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) на користь Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855, р/р 37116004004099 в ДКСУ, МФО 820172) - 300 178 (триста тисяч сто сімдесят вісім) грн. 07 коп. основного боргу, 254 618 (двісті п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 38 коп. - 20% штрафу, 89 116 (вісімдесят дев'ять тисяч сто шістнадцять) грн. 43 коп. - 7% штрафу та 180 779 (сто вісімдесят тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 05 коп. пені. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 32630917, п/р 26003296808 в АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 38025409, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, № рахунку 31215206783007) - 26 984 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 12 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 01.10.14

Суддя В.Л. Корсун