Рішення № 40730232, 01.10.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2014 р. Справа № 903/774/14за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до підприємства житлово-комунального господарства Рожищенського району Волинської області, м. Рожище

про стягнення 95 101,22 грн.

Суддя Якушева І.О. ,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: Пронюк В.Я. - головний юрисконсульт відділу (дов. №14-182 від 15.07.2014р.),

від відповідача: Лясковський С.Ю. (дов. б/н від 01.03.2013р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 95 101,22 грн., з них: 74 008,29 грн. заборгованості за переданий на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. природний газ за період січень - грудень 2013 року, 9 325,95 грн. пені за період з 14.02.2013р. по 13.07.2014р., 2 912,39 грн. процентів річних за період з 14.02.2013р. по 29.07.2014р., 8 854,59 грн. збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2013 року - червень 2014 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. природний газ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що сума основного боргу не була сплачена у зв'язку із затвердженням обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню підприємством ЖКГ Рожищенського району за 2013р., яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались відповідними органами місцевого самоврядування, в сумі 92415 грн.; зазначає, що дана сума має бути відшкодована з Державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" як продавцем і підприємством житлово-комунального господарства Рожищенського району Волинської області як покупцем було договору купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно із п.2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ в обсязі до 105 тис. куб.м.

Відповідно до п.2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно із п.п. 5.2., 5.4. договору ціна за 1000 куб. м: природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Загальна вартість договору на дату його укладення становить 114555 грн., крім того ПДВ - 22911 грн, разом з ПДВ - 137466 грн.

Згідно із п.3.3.договору приймання-передачі газу переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3. договору за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

На виконання умов договору №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. позивачем протягом січня - грудня 2013 року було передано відповідачу природного газу об'ємом 98,02 тис. м. куб. на загальну суму 128 327,77 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 25 241,37 грн., від 28 лютого 2013 року на суму 21 863,64 грн., від 31 березня 2013 року на суму 25 398,48 грн., від 30 квітня 2013 року на суму 10 813,99 грн., від 31 жовтня 2013 року на суму 5 799,75 грн., від 30 листопада 2013 року на суму 15 906,78 грн., від 31 грудня 2013 року на суму 23 303,76 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

Відповідач за переданий за договором №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. природний газ розрахувався частково - на суму 54 319,48 грн. протягом січня - грудня 2013 року, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, що містяться в матеріалах справи (а.с. 22, 23).

З огляду на викладене, залишок заборгованості відповідача за переданий за договором №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. природний газ на час розгляду справи складає 74 008,29 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599, 655 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення з відповідача 74 008,29 грн. заборгованості за переданий за договором №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. природний газ обґрунтована і підлягає до задоволення.

Заперечення відповідача щодо безпідставності включення до основного боргу сум заборгованості, що виникла внаслідок різниці в тарифах, судом не приймаються до уваги, оскільки за приписами ст.ст.525, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим до виконання. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Матеріали справи свідчать, що умови договору, укладеного між сторонами у цій справі, не ставлять у залежність порядок розрахунків від фінансового стану покупця та/або від розрахунків кінцевих споживачів послуг покупця, чи порядку формування тарифів на послуги відповідача з боку держави. Докази внесення сторонами відповідних змін у договір купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. в матеріалах справи відсутні. Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України №955 від 10.06.2006р. (зі змінами та доповненнями). Внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування постановою Кабінету Міністрів України №167 від 20.03.2013р. «Про затвердження порядку та умов надання у 2013р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджені та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» визначено порядок погашення заборгованості з різниці в тарифах. Підписання або непідписання договору про організацію взаєморозрахунків на виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України та подальше надходження коштів з державного бюджету на погашення різниці в тарифах жодним чином не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

У зв'язку із порушенням відповідачем встановлених умовами п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р. строків оплати за газ, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 9 325,95 грн. пені за період з 14.02.2013р. по 13.07.2014р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи порушення відповідачем строку оплати за природний газ, встановлений пунктом 6.1. договору купівлі-продажу №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р., вимога позивача про стягнення з відповідача 2 912,39 грн. процентів річних обґрунтована і підлягає до задоволення (розрахунок процентів річних - а.с. 24-28).

Розрахунок процентів річних виконано позивачем від прострочених сум окремо за кожен місяць передачі газу, починаючи з наступного дня за кінцевою датою виконання зобов'язання, встановленою пунктом 6.1. договору №13/3382-ТЕ-2 від 28.12.2012р.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, позивачем нараховано збитки, завдані інфляцією, на загальну суму 8 854,59 грн. за період квітень 2013 року - червень 2014 року. (розрахунок інфляційних - а.с. 25-28).

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України" №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Розрахунок інфляційних виконано позивачем відповідно до наведених роз'яснень.

Оскільки відповідачем були порушені встановлені договором строки оплати за природний газ підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 8 854,59 грн. збитків, завданих інфляцією.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства житлово-комунального господарства Рожищенського району Волинської області (45100, Волинська область, м. Рожище, вул. 1 Травня, 34, код ЄДРПОУ 31184014) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 74008 грн. 29 коп. заборгованості; 9325 грн. 95 коп. пені, 2912 грн.39 коп. процентів річних, 8854 грн. 59 коп. збитків, завданих інфляцією, 1902 грн. 02 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Повне рішення складено: 03.10.2014р.

Суддя І. О. Якушева