Ухвала суду № 40729726, 09.09.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/180/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Чхайло О. В.Номер провадження 11-кп/788/408/14 Суддя-доповідач - Шунько Г. О. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шунька Г. О.,

суддів - Олійника В. Б., Крамаренка В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора - Савостьянової Л.В.,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6,

представника Комунального закладу Сумської обласної ради - Сумського обласного науково - методичного центру культури і мистецтва - ОСОБА_7,

обвинуваченого - ОСОБА_8,

і його захисника - ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013200090000434 від 06.07.2013 року, за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_10, представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, виконуючого обов'язки директора Комунального закладу Сумської обласної ради - Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв ОСОБА_11,

на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 19 червня 2014 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, уродженця м. Новомиргород, Кіровоградської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

За судовим рішенням ОСОБА_8 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 роки. На підставі п. «в» частини 1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19 квітня 2014 року за №1185-VII обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від відбування основного і додаткового покарання, призначеного даним вироком суду.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_8, про стягнення моральної шкоди в сумі 300 000 грн., задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн., по 50 000 грн., кожному, а також 3000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, по 1500 грн. кожному. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальних збитків залишено без розгляду.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_13, про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14, до обвинуваченого ОСОБА_8., про стягнення моральної шкоди в сумі 150 000 грн., задоволено частковою. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_14, моральну шкоду в сумі 30 000 грн., в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5, до обвинуваченого ОСОБА_8., про стягнення моральної шкоди в сумі 150 000 грн., задоволено частковою. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 30 000 грн., в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_15, до обвинуваченого ОСОБА_8, про стягнення моральної шкоди в сумі 15 000 грн., задоволено частковою. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_15 моральну шкоду в сумі 5 000 грн., а також 3000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Цивільний позов Комунального закладу Сумської обласної ради - Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв до обвинуваченого ОСОБА_8 про стягнення у відшкодування матеріальних збитків в сумі 38 714 грн. 05 коп. і 500 грн. за проведення експертних досліджень задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Комунального закладу Сумської обласної ради - Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв кошти в сумі 500 грн. за проведення експертних досліджень в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення експертних досліджень у справі. Вирішена доля речових доказів.

У поданих апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_10, не оспорюючи доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення і правильності юридичної кваліфікації не згодні з вироком в суду частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_8, по амністії від додаткового покарання у виді позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 роки. Вважають, що висновок суду про щире каяття обвинуваченого теж помилковий, так як обвинувачений не вибачився перед потерпілими і не відшкодував заподіяні ним матеріальні збитки. У зв'язку з тим, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у сфері дорожнього руху, наполягають на позбавлення його права керувати транспортними засобами. Потерпілі просять вирок суду першої інстанції скасувати, і ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_8 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк на 2 роки. Звільнити ОСОБА_8 від відбування тільки основного покарання на підставі п. «в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

У апеляційній скарзі представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 не оспорюючи доведеності провини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і правильності юридичної кваліфікації вважає, що суд першої інстанції, безпідставно застосував до обвинуваченого ОСОБА_8, Закон України «Про амністію у 2014 році» звільнивши його від відбування основного і додаткового покарання.

Також, представник потерпілих адвоката ОСОБА_6, не згода з вироком суду і в частині вирішення цивільного позову відносно неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 Вважає, що суд першої інстанції, безпідставно зменшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь неповнолітньої ОСОБА_5, з 150 000 грн., до 30 000 грн., без врахування того, що ОСОБА_5 є неповнолітня донька загиблої. У результаті дорожньо транспортної пригоди, вона втратила найріднішу людину у своєму житті, - матір, смерть якої негативно відбилася на її психологічному стані, у зв'язку з чим неодноразово зверталась до психолога. Крім того потерпілу вразила поведінка обвинуваченого ОСОБА_8, який не вибачився перед нею, зловживав своїми процесуальними правами, умисно затягував хід досудового розслідування та судового розгляду, тому вважає, що призначена судом сума до відшкодування моральної шкоди є занадто малою.

Представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_6, просить вирок суду скасувати і ухвалити новий вирок, яким, визнати винним ОСОБА_8 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки та стягнути на користь неповнолітньої ОСОБА_5 у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди 150 000 грн.

Комунальний заклад Сумської обласної ради - Сумський обласний науково - методичний центр культури і мистецтв в особі в. о. директора ОСОБА_11, просить вирок суду змінити. Посилаючись на те, що в результаті дорожньої транспортної пригоди, комунальному закладу заподіяні матеріальні збитки на загальну суму 38 714 грн. 05 грн., а Моторне (транспортне) страхове бюро України платіжним дорученням №1/2-8878 від 29 травня 2014 року відшкодувало тільки 33 843 грн. 01 коп., тому позивач просить стягнути на користь комунального закладу 4871 грн. 04 коп., з обвинуваченого ОСОБА_8 як різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням ( 38714.05 - 33843,01 = 4871.04) у іншій частині вирок суду не оскаржують.

Представник Моторного (транспортного ) страхового бюро України у запереченні на апеляційну скаргу Комунального закладу Сумської обласної ради - Сумський обласний науково-методичний центр культури і мистецтв, на вирок суду першої інстанції, в частині вирішення питання їх позову, звертає увагу на те, що страхове бюро повністю відшкодувало комунальному закладу матеріальні збитки від пошкодження автомобіля як різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо транспортної пригоди. Страхове бюро вказує, що в наслідок дорожньої транспортної пригоди, власнику автомобіля ГАЗ 2217 держаний номерний знак якого НОМЕР_1 , завдано матеріальних збитків на суму 38 714 грн. 05 коп., що дорівнює його ринковій вартості. Страхове бюро здійснило оцінку вартості транспортного засобу після ДТП (у пошкодженому стані) яка склала 4 871 грн. 01 коп. і виплатила власнику автомобіля різницю між вартістю транспортного засобу до і після ДТП, в сумі 33 843 грн. 01., а тому на думку страхового бюро, вимоги цивільного позову про стягнення з обвинуваченого 4 871 грн. 01 коп. є незаконними і задоволенню не підлягають. Додатково, страхове бюро повідомляє, що потерпілі по даній справі, на час розгляду апеляційних скарг, звернулися до Моторно (транспортного) страхового бюро України з заявами про виплату страхового відшкодування і ці вимоги будуть виконані в порядку і на умовах визначених законом.

Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржували.

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_8, визнаний винним в тому, що 06 липня 2013 року, близько 09 години 05 хвилин, керуючи легковим автомобілем марки «Тойота Камрі» державний номерний знак якого НОМЕР_2, на ділянці автомобільної дороги «Київ -Суми - Юнаківка » в районі 295 км + 200 м, порушив п.п.2.3 б), 10.1, 12.2, 13.1, 8.5.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року і під час обгону попутного транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу дороги, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем марки ГАЗ-2217 д.н. НОМЕР_1 який належить Комунальному закладу Сумської обласної ради - Сумському обласному науково-методичному центру культури і мистецтв. У результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажирка автомобіля ГАЗ-2217 - потерпіла ОСОБА_16, отримала не сумісні з життям тілесні ушкодження і померла на місці порожньої транспортної пригоди.

Заслухавши суддю доповідача про зміст оскаржуваного судового рішення, та доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах, пояснення потерпілих, представника цивільного позивача, представника неповнолітньої потерпілої адвоката ОСОБА_6, на підтримку поданих апеляційних скарг, обвинуваченого і його захисника, які просять рішення суду залишити без зміни, а апеляційні скарги потерпілих і представника цивільного позивача залишити без задоволення, думку прокурора, яка вважає, що рішення суду є законне і обґрунтоване, а апеляційні скарги в справі на вирок суду задоволенню не підлягають, провівши судові дебати, дослідивши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілих і представника цивільного позивача задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, та кримінальна - правова оцінка його діяння, у апеляційних скаргах потерпілих і представника цивільного позивача не оскаржуються, а тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції, переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг потерпілих і цивільного позивача і в даному випадку, тільки в частині призначеного обвинуваченому покарання, звільнення його від відбування покарання на підставі амністії і в частині вирішення їх цивільних позовів.

Відповідно до вимог ст.. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, встановивши, що обвинувачений ОСОБА_8, визнав свою провину у вчиненому і висловлював каяття, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував заподіяні матеріальні збитки потерпілим, має позитивну характеристику, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, кримінальне правопорушення, яке не відноситься до особливо тяжких, вчинив з необережності, призначив йому покарання, яке передбачене у санкції статті інкримінованого правопорушення у виді позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, обставини, які б обтяжували покарання ОСОБА_8, суд першої інстанції, не встановив. На думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8, у повній мірі дотримався вимог матеріального закону і призначив покарання яке відповідає степені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.

Доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_10, представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про щире каяття обвинуваченого ОСОБА_8, у зв'язку із вчиненням ним кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, є безпідставними, так як каяття обвинуваченого підтверджується такими даними кримінального провадження як визнання обвинуваченим ОСОБА_8, своєї провини у вчиненому, активне сприяння у розкритті кримінальної правопорушення, добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_14, матеріальних збитків пов'язаних з похованням загиблої його дружини в результаті дорожньої транспортної пригоди (т. 2 а.с. 99) і неповнолітній потерпілій ОСОБА_5 моральної шкоди (т. 2 а.с. 100), в період судового розгляду справи, про що наведено у вироку суду першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_10, представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до обвинуваченого ОСОБА_8, Закон України « Про амністію у 2014 році» від 19 квітня 2014 року звільнивши його від відбування як основного так і додаткового покарання, на думку колегії суддів, є теж безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8, має на вихованні доньку ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, і не позбавлений відносно неї батьківських прав (том. 1 а.с.238-239). У судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального провадження визнав у повному обсязі, висловлював каяття, частково відшкодував моральну шкоду і матеріальні збитки, і звернувся до суду з письмовою заявою про застосування амністії (т. 2 а.с. 102).

Стаття 1 частина 1 п. «в» Закону України « Про амністію у 2014 році» передбачає звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, за злочини вчинені з необережності, осіб не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом (19 квітня 2014 року ) мають дітей, яким не виповнилося 18 років. Згідно ст. 8 названого закону, особа, щодо якої вирішується питання застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначеним цього в журналі судового засідання.

Відповідно до п. 14 названого Закону і ст. 85 КК України особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна.

Наведене дає підстави колегії суддів до висновку, що суд першої інстанції, за викладених у вироку обставинах, вірно застосував відносно обвинуваченого ОСОБА_8, Закон України « Про амністію у 2014 року» від 19 квітня 2014 року, так як за змістом наведеного Закону у разі звільнення по амністії особи від основного покарання він звільняється і від додаткового покарання, за виключенням додаткового покарання у виді конфіскації майна. Отже, доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_10, представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5,. адвоката ОСОБА_6, в частині неправильного застосування амністії відносно обвинуваченого ОСОБА_8, не ґрунтуються на Законі і задоволенню не підлягають.

Безпідставними є і твердження в апеляційній скарзі потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_10, з приводу не відшкодування матеріальних збитків обвинуваченим ОСОБА_8 Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, їх матеріальний позов, (т. 1 а.с. 95 - 99) до обвинуваченого ОСОБА_8, суд першої інстанції залишив без розгляду, визнав його передчасно заявленим, у зв'язку з тим, що потерпілі за відшкодуванням матеріальних збитків зобов'язані звернутися до Моторно (транспортного) страхового бюро України так як під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_8, мав страховий сертифікат «Зелена карта» за яким, відшкодування збитків потерпілим в дорожній транспортній пригоді, відбувається за рахунок страхової компанії. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_14 отримав від обвинуваченого ОСОБА_8, матеріальні збитки в сумі 80321 руб., в грошовій одиниці Російської Федерації за поховання дружини і як зазначив потерпілий в розписці, він майнових претензій з даного питання до обвинуваченого немає ( т. 2 а.с. 99).

Доводи представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, про безпідставне зменшення, судом першої інстанції розміру відшкодування заподіяної їй моральної шкоди з 150 000 грн. до 30 000 грн., на думку колегії суддів, є безпідставним. При визначенні розміру відшкодування, суд зазначив, що керується принципом розумності і справедливості та враховує ту обставину, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_5, отримала від обвинуваченого ОСОБА_8, у відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 160 642 руб., в грошовій одиниці Російської Федерації, під час розгляду справи в суді, а тому визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн. На дуку колегії суддів, суд першої інстанції, відповідно до Закону зменшив розмір відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів, також звертає увагу і на те, що суд першої інстанції присудив з обвинуваченого ОСОБА_8 до стягнення у відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в сумі по 50 000 грн., кожному і потерпілого ОСОБА_5 в сумі 50 000 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги Комунального закладу Сумської обласної ради - Сумський обласний науково-методичний центр культури і мистецтв про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 4 871.04 грн. На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги комунального закладу задоволенню не підлягають. При вирішення позову комунального закладу, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач отримав від Моторно (транспортного) страхового бюро України - 33 843 грн. 01 коп., тобто суму коштів необхідних для відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням проведення робіт по заміні деталей і вузлів, по їх демонтажу, витратних матеріалів, зносу запасних частин, і проведення малярних робіт, а тому обґрунтовано стягнув з обвинуваченого ОСОБА_8, тільки 500 грн., витрат позивача за проведення експертних досліджень, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки задоволення цивільного позову на суму 4 871 грн., призведе до безпідставного збагачення юридичної особи, власника транспортного засобу, якому за вироком суду першої інстанції підлягає поверненню і пошкоджений автомобіль.

На підставі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване судове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 19 червня 2014 року відповідає вимогам закону, і на думку колегії суддів, відсутні будь-які правові підстави для його скасування чи зміни, як про це просять в апеляційних скаргах потерпілі і представник цивільного позивача, а тому доводи їх апеляційних скарг є безпідставними і задоволенню не підлягають, а ухвалене щодо обвинуваченого ОСОБА_8, судове рішення, слід залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 392, 393, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 19 червня 2014 року відносно ОСОБА_8 - залишити без зміни, а апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_10, представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5,. адвоката ОСОБА_6 та Комунального закладу Сумської обласної ради - Сумський обласний науково-методичний центр культури і мистецтв без задоволення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Шунько Г. О. Олійник В. Б. Крамаренко В. І.