Рішення № 40729649, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12845/14 16.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-Строй" До Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" Простягнення 24 766,70 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники за первісним позовом:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - Левтринський Д.С., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 24 766,70 грн., з яких: 21 972,51 грн. основна заборгованість, 2 345,50 грн. пеня, 448,69 грн. 3% річних за Договором №290812 від 29.08.2012р.

Ухвалою суду від 21.08.2014р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо розрахунку штрафних санкцій, посилаючись на те, що позивач помилково починає нараховувати штрафні санкції з 16.11.2012 року на суму 17080,13 грн. в той час, як відповідачем частково була здійснена оплата робіт на суму 5 000,00 грн., про що позивач, зазначає в позовній заяві посилаючись на платіжне доручення №38927 від 21.11.2012 року, отже позивачем не вірно визначений початок прострочення сплати суми боргу.

Також, відповідно до ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 261 ЦК України послався на те, що на дату подачі позовної заяви позовна давність по вимозі щодо стягнення пені в розмірі 2 345,50 грн. заявленому позивачем сплинула.

Ухвалою суду від 09.09.2014р. розгляд справи було відкладено. Запропоновано позивачу у разі заперечень на відзив надати свої письмові пояснення.

Позивачем надані письмові пояснення та заперечення на відзив, в яких позивач посилається на те, що він надає згоду розглянути даний позов в рамках письмового провадження, посилаючись на відсутність грошових коштів необхідних для оплати витрат пов'язаних з відрядженням.

У вказаних письмових поясненнях та запереченні на відзив, які надійшли суду 05.09.2014р., позивач заперечив проти позову, щодо строку позовної давності, про який зазначив відповідач, вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідачем не подано заяви про застосування позовної давності у даному спорі, а тому застосування судом позовної давності щодо нарахування пені є неприпустимим.

Суд вказує, що посилання позивача на здійснення розгляду справи в рамках письмового провадження не передбачений нормами процесуального права в господарському процесі, тому посилання з цього приводу позивача є не законним та необґрунтованим.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що відповідачем не подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки таку заяву відповідачем викладено у відзиві на позовну заяву, а відтак форма подання такої заяви, не може бути підставою для її не прийняття, або розцінюватись як те, що така заява не подана до суду, аналогічне викладено у абз. 7 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», де зазначено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд відмовив у зв'язку із його необґрунтованістю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012р. між Приватним акціонерним товариством «АЕРОБУД» (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Константа-Строй» (надалі - Підрядник), було укладено договір будівельного підряду №290812, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик відповідно до проектної документації та умов Договору виконати та здати замовнику в установлений Договором строк закінчені роботи по влаштуванню монолітного каркасу на об'єкті будівництва - III черга будівництва - Бізнес-Центр з надбудованими офісними приміщеннями на перетині проспекту П. Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі м. Києва (надалі - Об'єкт будівництва.), а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик або фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, забезпечити Підрядника матеріалами та вантажопідйомними механізмами, необхідними для виконання робіт, а також прийняти від Підрядника закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.5 даного договору об'єм робіт визначається договірною ціною №1 (Додаток № 1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 1.6 договору ціна у даному Договорі визначається Сторонами шляхом підписання Договірною ціною №1 (Додаток №1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.7 Договору виконані підрядником роботи, згідно даного Договору, приймаються Замовником шляхом підписання між сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, актів цільового використання матеріалів, звіту про використання матеріалів Замовника, відомостей ресурсів котрі передаються Замовнику Підрядником.

Вартість робіт по влаштуванню монолітного каркасу відповідно до умов п. 2.1.1 Договору складає за 1 м3 - 540,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 90, 00 грн.

За умовами п. 2.2 Договору розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює в національній валюті - гривні, в безготівковій формі, шляхом прямого грошового переказу коштів, належних до оплати відповідно до умов Договору. Оплата робіт здійснюється проміжними частинами щомісяця в міру виконання робіт підрядником на підставі підписаних документів про обсяги виконаних робіт за актами приймання виконаннях будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формо. №КБ-3, яка обраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, актів цільового використання матеріалів переданих Замовником, звіту про використання матеріалів Замовника, відомості ресурсів.

Відповідно до умов п. 4.2.6. Договору Замовник зобов'язаний сплатити у встановлений договором термін Підрядникові обумовлену ціну за роботи за умови, що роботи виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою Замовника, - достроково.

Передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником, відповідно до умов п. 9.1. Договору, оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 в порядку передбаченому п. 4.3.5 Договору.

Як встановлено судом, 03 вересня 2012 року між Приватним акціонерним товариством «АЕРОБУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Константа-Строй» було укладено додаткову угоду №13М до Договору будівельного підряду № 290812 від 29 серпня 2012 року по влаштуванню монолітного каркасу на об'єкті будівництва - III черга будівництва - Бізнес-Центр з надбудованими офісними приміщеннями на перетині проспекту П. Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському районі м. Києва(надалі - Об'єкт будівництва).

В пункті 1 Додаткової угоди № 13М від 03 вересня 2012 року зазначено, що дана угода складені у зв'язку із прийняттям сторонами рішення, щодо зміни вартості робіт, що доручаються Підряднику до виконання за основним Договором.

В пункті 4 додаткової угоди зазначено, що з урахуванням умов пунктів 1, 2, 3 даної Додаткової угоди до Договору, Сторони дійшли згоди викласти п. 2.1.1. Договору в наступній редакції: «п. 2.1.1. Вартість робіт по влаштуванню монолітного каркасу складає за 1 м3: а) 560, 00 грн. в тому числі ПДВ 20% 93,33 грн.

Судом встановлено, що сторонами договору були підписані та скріплені печатками акти виконаних робіт № 1 за жовтень 2012р. на суму 17 080,13 грн. та відповідна довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на суму 17,08013 грн. , акт виконаних робіт № 2 від 30.11.2012р. за листопад 2012р. на суму 52 892,38 грн. та відповідна довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012р. на суму 52,89238 грн.

Суду доведено, що замовником були частково сплачені рахунки за договором: платіжним дорученням №38927 від 21.11.2012 року в сумі 5 000,00 грн.; платіжним дорученням № 39310 від 29.11.2012р. в сумі 5 000,00 грн.; платіжним дорученням № 42422 від 23.01.2013р. в сумі 8 000,00 грн.; платіжним дорученням № 42496 від 24.01.2013р. в сумі 15 000,00 грн.; платіжним дорученням № 42566 від 25.01.2013 р. в сумі 10 000,00 грн.; №42634 від 28.01.2013р. в сумі 5 000,00 грн.

Отже, станом на 17.06.2014р. заборгованість відповідача за договором №290812 від 29 серпня 2012 року складає 21 972,51 грн.(69 972,51 грн. - 48 000,00 грн.), яка станом на момент розгляду справи не сплачена, про що свідчить Картка рахунку 36 (розрахунки з покупцями і замовниками) програмного комплексу 1С 7.7 та відображено у бухгалтерському обліку за відповідний період.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №290812 від 29 серпня 2012 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 2.4 Договору оплату фактично виконаних робіт Замовник проводить щомісяця згідно підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3, актів цільового використання матеріалів переданих Замовником, звіту про використання матеріалів Замовника, відомості ресурсів, протягом 15 банківських днів з моменту їх затвердження сторонами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та п. 2.4 договору, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем протягом 15 банківських днів з моменту затвердження сторонами підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт в термін встановлений договором, відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 21 972,51 грн., а позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 448,69 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 2 345,50 грн. суд вказує наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог п. 10.5. Договору Замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини зобов'язання своєчасно оплатити виконані роботи - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, за кожний день прострочення платежу до дня виконання платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ та не більше 10% від суми простроченого платежу.

Згідно п. 10.6. Договору виплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що Акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 17 080,13 грн. підписаний 31.10.2012 року, строк його оплати згідно п. 2.4 Договору встановлений до 21.11.2012 року включно. Виходячи з розрахунку штрафних санкцій всупереч умовам Договору, позивач помилково починає нараховувати штрафні санкції з 16.11.2012 року на суму 17 080,13 грн. в той час, як відповідачем частково була здійснена оплата робіт 21.11.2012р. на суму 5 000,00 грн., про що позивач, також зазначає в позовній заяві посилаючись на платіжне доручення №38927 від 21.11.2012р. та що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд погоджується з запереченнями відповідача в цій частині щодо невірного визначення прострочення виконання грошового зобов'язання по платежу на суму 17 080,13 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, а отже, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 2 345,50 грн. виходячи з нижчевикладеного.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи положення п. 2.4 Договору перебіг позовної давності за зобов'язанням по Акту приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2012 року починається з 22.11.2012 року та завершується 22.11.2013 року. А, за актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.11.2012 року починається з 22.12.2012 року та завершується 22.12.2013 року.

Отже, на дату подачі позовної заяви до суду 24.06.2014р. позовна давність щодо стягнення пені в розмірі 2 345,50 грн. заявленому позивачем сплинула.

Обставин які б зупиняли або переривали строк позовної давності, а також поважність причин його пропуску, судом встановлено не було.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у відзиві на позов, а його представником у судовому засіданні було заявлено таку заяву про застосування строків позовної давності.

Посилання позивача на те, що відповідачем не подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, суд вважає необґрунтованим, оскільки таку заяву відповідачем викладено у відзиві на позовну заяву, а відтак форма подання такої заяви, не може бути підставою для її не прийняття, або розцінюватись як те, що така заява не подана до суду, аналогічне викладено у абз. 7 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», де зазначено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, враховуючи вимоги даної норми, у позові щодо стягнення 2 345,50 грн. пені слід відмовити.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4, ідентифікаційний код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-Строй" (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, буд. 39/41, кв. 61, ідентифікаційний код 35484249) 21 972 (двадцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн. 51 коп. основного боргу, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 69 коп. 3% річних, 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 98 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.10.2014р.

Суддя І.І. Борисенко