Рішення № 40729627, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15980/14

29.09.14

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Іскра»

до

Приватного підприємства «Гренадін»

про

стягнення 30 716,45 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з'явився

від відповідача:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Іскра» (надалі – «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Гренадін» (надалі – «Підприємство») про стягнення 30 716,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів-заявок №15/07 від 24.07.2013 р., №28-10-2013, №08/04 від 15.04.2014 р. позивач здійснив перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті здійснених перевезень не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 28 200,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 159,00 грн. та 3% річних у розмірі 357,45 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 29.09.2014 р.

В судове засідання представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 25, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19183219 від 21.08.2014 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 24.07.2013 р. по 15.04.2014 р. між Товариством (перевізник) та Підприємством (замовник) було укладено договори-заявки на перевезення вантажів №15/07, №28-10-2013/1 та №08/04 (надалі – «Договори-заявки»), відповідно до яких позивач зобов’язався здійснити перевезення вантажів за маршрутами Польща-Україна.

В матеріалах справи міститься примірник договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №32 від 12.06.2013 р., проте з огляду на відсутність на ньому підпису уповноваженої особи та печатки відповідача, такий договір не приймається судом для дослідження в якості єдиного документу, на підставі якого між сторонами були підписані Договори-заявки.

Відповідно до умов Договорів-заявок загальна вартість перевезень становить 44 500,00 грн., а оплата проводиться через 10-15 днів після тримання оригіналів документів.

На виконання умов Договорів-заявок, позивач здійснив перевезення вантажів на загальну суму 44 500,00 грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №031778 від 29.07.2013 р., №1820250 від 30.10.2013 р. та б/н від 18.04.2014 р. Крім того, позивачем нараховано штраф за простій транспортного засобу у розмірі 1 200,00 грн.

За наслідками здійснених перевезення позивачем було направлено на адресу відповідача оригінали рахунків на оплату, актів передання товарів на відповідальне зберігання та міжнародних товарно-транспортних накладних, а відповідачем вказані документи отримано, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №03734909 від 15.08.2013 р., №03882541 від 19.11.2013 р. та №04062572 від 06.05.2014 р., що отримані відповідачем 21.08.2013 р., 26.11.2013 р. та 14.05.2014 р., відповідно.

Відповідачем частково оплачено вартість послуг перевезень на загальну суму 17 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 28 200,00 грн.

Договори-заявки є договорами перевезення вантажів, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Матеріалами справи (міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №031778 від 29.07.2013 р., №1820250 від 30.10.2013 р. та б/н від 18.04.2014 р.) підтверджується здійснення позивачем на підставі Договорів-заявок перевезення вантажів на загальну суму 44 500,00 грн.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажів погоджена сторонами в Договорах-заявках і становить 44 500,00 грн.

Крім того, за змістом п. 3 Договору-заявки №18/07 від 24.07.2013 р. нормативні строки простою автомобіля при завантаженні та митному оформленні – 48 годин, при відвантаженні та митному очищенні – 48 годин. За наднормативний простій – штраф 50 дол. США в гривнях по курсу НБУ.

Як вбачається із CMR №031778 від 29.07.2013 р., відбувся наднормативний простій транспорту з вантажем протягом 3 днів, на підставі чого позивачем було виставлено відповідачу рахунок до сплати №ТІ-0001295 від 31.07.2013 р. на загальну суму 1 200,00 грн. (3*50 дол. США по курсу НБУ).

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договорів-заявок розрахунок за здійснені перевезення вантажів проводиться відповідачем на протязі 10-15 днів з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують здійснені перевезення.

Позивачем як на підтвердження виконання перевезень вантажів за Договорами-заявками було направлено на адресу відповідача оригінали рахунків на оплату, актів передання товарів на відповідальне зберігання та вказаних міжнародних товарно-транспортних накладних, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №03734909 від 15.08.2013 р., №03882541 від 19.11.2013 р. та №04062572 від 06.05.2014 р., що отримані відповідачем 21.08.2013 р., 26.11.2013 р. та 14.05.2014 р., відповідно.

Відповідачем частково оплачено вартість послуг перевезень на загальну суму 17 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та Договорів-заявок зобов’язання відповідача з оплати послуг переведення становить 28 200,00 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 28 200,00 грн. на підставі Договорів-заявок за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 28 200,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 159,00 грн., нарахованих за період прострочення з 06.12.2013 р. по 08.07.2014 р. та 3% річних у розмірі 357,45 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 02.09.2013 р. по 08.07.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами-заявками строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 159,00 грн. та 3% річних у розмірі 357,45 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 28 200,00 грн., 3% річних у розмірі 357,45 грн. та інфляційних витрат у розмірі 2 159,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Іскра» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гренадін» (02094, м. Київ, вул. Краківська, 25; ідентифікаційний код 34805713) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14; ідентифікаційний код 00214244) заборгованість у розмірі 28 200 (двадцять вісім тисяч двісті) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 357 (триста п’ятдесят сім) грн. 45 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 159 (дві тисячі сто п’ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.2014 р.

Суддя В.П. Босий