Ухвала суду № 40728089, 15.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 вересня 2014 року м. Київ В/800/4058/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Муравйова О.В., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014

у справі № 826/13861/13-а (№ К/800/64970/14 номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Макром» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 у названій справі.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 у справі № 2а-12992/11/2670 (№ К/9991/80738/12 - номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві та додатків, доданих до неї, фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зокрема, у рішенні касаційного суду, яке заявник просить переглянути, зазначено, що аналізуючи правовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», суди встановили реальність виконання спірних операцій, що підтверджується належними первинними документами.

У рішеннях ж Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, навпаки, позивачем не доведено реальність господарських операцій, наявними у справі первинними документами, оскільки останні не підтвердили фактичного здійснення договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні.

Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві у допуску справи № 826/13861/13-а (№ К/800/64970/14 номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис)А.М. ЛосєвА.М. Лосєвсудді:(підпис)Л.І. БившеваЛ.І. Бившева (підпис)О.В. МуравйовЛ.В. Ланченко (підпис)М.О. Федоров А.О. Рибченко (підпис)Т.М. ШипулінаТ.М. Шипуліна