Ухвала суду № 40728055, 17.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. м. Київ К/800/15856/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:Запорожець О.О.,відповідача:Бучковський І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014

у справі № 826/20003/13-а

за позовом Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат № 11

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 (надалі -позивач, ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві: від 19.08.2013 № 0003422201, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 600 058,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 400 003,50 грн.; від 19.08.2013 № 0003412201, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 250 070,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014, адміністративний позов ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві: від 19.08.2013 № 0003422201, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 600 058,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 400 003,50 грн.; від 19.08.2013 № 0003412201, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 250 070,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 1,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2010 по 11.07.2013, за результатами якої 01.08.2013 складено акт № 653/2201/00376353 (надалі акт).

Згідно висновків акта позивачем порушено вимоги: п. 1.32 ст. 1 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2., пп. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ДП ПАТ «Київхліб «Хлібокомбінат № 11» податку на прибуток за період, що перевірявся у розмірі 4 250 070,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 600 058,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013: № 0003422201, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 000 061,50 грн., у тому числі за основним платежем 3 600 058,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 400 003,50 грн., та № 0003412201, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 250 071,00 грн., у тому числі за основним платежем 4 250 070,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові рішення залишено без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для формування податкового кредиту є наявність первинних бухгалтерських документів - податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п.138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Саноіл Торг» (продавець), з іншої сторони, було укладено ряд договорів, за якими продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар (олію соняшникову нерафіновану українського врожаю 2010 року). Найменування асортимент, кількість та вартість товару визначалися у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договорів.

Згідно умов договорів поставка товару здійснювалась на умовах, викладених у специфікаціях, а саме: на умовах ЕХW (відповідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року) - термінал ТОВ «ЕВЕРІ» м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 (надалі термінал). Доставка товару на термінал здійснювалась за рахунок ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

На підставі зазначених договорів підприємство придбало та отримало 1508,6 метричних тон олії соняшникової нерафінованої українського врожаю 2010 року вартістю 16 800 319,25 грн.

Крім того, з метою зниження господарських ризиків позивачем укладено з ТОВ «ЮГЕКОТОП» договір комісії від 01.03.2011 № 0103М.

Згідно з п.1.1. договору комісії позивач, як комітент, доручає, а ТОВ «ЮГЕКОТОП», як комісіонер, зобов'язується від свого імені та за рахунок позивача за обумовлену винагороду, здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних поставок з продажу товару, найменування, кількість, вартість якого перераховується у відповідному додатку до діючого договору комісії. Мінімальна експортна ціна вказується комітентом в додатку.

У відповідності до п. 2.5 договору комісії саме ТОВ «ЮГЕКОТОП» повинне було забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу та супроводження вантажу, продати товар на умовах поставки і за ціною не нижче, вказаних у додатках.

На підставі наявних документів суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «ЮГЕКОТОП» мало всі відповідні ресурси, необхідні для організації наступного переміщення отриманої від ТОВ «Саноіл Торг» олії соняшникової. Зокрема, між ТОВ «ЮГЕКОТОП» та ТОВ «Евері» було укладено договір від 04.01.2010 № 04/01/10 з надання послуг із приймання, зберігання та перевантаження олії соняшникової, відповідно до якого ТОВ «ЮГЕКОТОП» отримало можливість здійснити перевалку вантажу, що зберігається на терміналі ТОВ «Евері», до судна.

Факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «ЮГЕКОТОП» підтверджується актами від 08.03.2011 про прийом товару по якості та кількості: № 1, який свідчить про факт передачі від комітента до комісіонера 368,15 метричних тон української нерафінованої соняшникової олії (врожаю 2010 року); № 2, який свідчить про факт передачі від комітента до комісіонера 200 метричних тон української нерафінованої соняшникової олії (врожаю 2010 року); № 3, який свідчить про факт передачі від комітента до комісіонера 940,45 метричних тон української нерафінованої соняшникової олії (врожаю 2010 року).

За зовнішньоекономічними контрактами між ТОВ «ЮГЕКОТОП» та компанією «OREXIM LIMITED» від 10.03.2011 № 0101/11 та від 11.04.2011 № 0117/11 компанії «OREXIM LIMITED» було продано 1 508,6 метричних тон української нерафінованої соняшникової олії врожаю 2010 року.

07.09.2011 між тими ж сторонами було укладено контракт № 0189/11, за умовами якого компанії «OREXIM LIMITED» було продано 512,55 метричних тон української нерафінованої соняшникової олії врожаю 2010 року.

Виконання зобов'язань сторін за вказаним договором підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, звітами комісіонера, вантажними митними деклараціями, що містяться в матеріалах справи, мають відповідні реквізити; зміст та обсяг господарської операції у них відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменуванні, датах. Доказів неналежного оформлення вказаних документів відповідачем до суду не надано.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зобов'язання сторін за договором були виконані належним чином та в повному обсязі, придбання товару мало господарську мету, що, в свою чергу, свідчить про правомірність формування витрат та податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Доказів визнання вказаного правочину нікчемним відповідачем до суду також надано не було.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2013 № 0003422201 та № 0003412201.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 у справі № 826/20003/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна