Ухвала суду № 40728006, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/4339/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представників позивача Юсупова Р.В., Герасимчука О.Б.

представника відповідача Плужнік К.В.

представник Посольства

Республіки Польща Малгожата Гавін

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012

у справі № 0670/7872/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімекс-Мостосталь Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення- рішення, відшкодування коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімекс-Мостосталь Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Полімекс-Мостосталь Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС), Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКУ в Житомирській області) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, відшкодування коштів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 №0000962304 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 259661,00 грн., за квітень 2011 у розмірі 631889,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 259661,00 грн., за квітень 2011 у розмірі 631889,00 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведеної відповідачем 1 виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з листопада 2010 року по лютий 2011 року, та сум бюджетного відшкодування за квітень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у період з лютого по березень 2011 року виявлено порушення вимог: пункту 73.5 статті 73, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: віднесення до складу податкового кредиту березня і квітня 2011 року сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, які не декларували податкові зобов'язання, у ланцюгах постачання мали фірми з ознаками фіктивності, а також позивачем сформовано податковий кредит по постачальникам з ознаками ризикового кредиту; пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: неведення відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення.

Вказані порушення призвели до завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за березень 2011 року у розмірі 312241,00 грн. та за квітень 2011 року у розмірі 631889,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №2883/23-2/32493372 від 10.06.2011.

На підставі акта перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 №0000692304 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 312241,00 грн., за квітень 2011 року на 631889,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень і квітень 2011 року стало недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ, невиконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність у ланцюгах постачання фірм з ознаками фіктивності.

Ознаки фіктивності полягають у тому, що дані підприємства мають 3-й стан (прийнято рішення про припинення), 4-й стан (порушено провадження у справі про банкрутство), 7-й стан (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), 9-й стан (направлено повідомлення за Ф 18-ОПП), 10-й стан (запит на встановлення місцезнаходження), 23-й стан (місцезнаходження не встановлено).

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суди вірно зазначили, з наведених законодавчих приписів вбачається, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Неможливість перевірити постачальників безпосередніх продавців товару позивачеві чи несплата ПДВ постачальниками у ланцюгу поставок (другий та інші ланцюги) сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцям. Факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок.

Крім того, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм у ланцюгах постачання.

Відтак, власне, неможливість здійснити перевірки чи відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника ПДВ.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем правомірно було заявлено до відшкодування податок на додану вартість за березень 2011 року на 312241,00 грн. та за квітень 2011 року на 631889,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров