Ухвала суду № 40727803, 18.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року м. Київ К/800/40333/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна середня загальноосвітня школа № 5»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року

у справі №804/2117/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна середня загальноосвітня школа № 5»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна середня загальньоосвітня школа № 5» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена перевірка з питань дотримання позивачем порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за результатами якої 4 грудня 2012 року складено акт № 0122/04/62/22/24985012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року , а саме: наявність видаткового касового ордеру від 22 березня 2011 року на суму 4993,37 грн., в якому відсутній підпис отримувача коштів - директора школи ОСОБА_1, що дає підстави вважати перебування в касі підприємства цієї суми понад встановленого ліміту.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002212303, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки в розмірі 9986,74 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, якими зазначено, що податковим органом правомірно здійснено висновок про перевищення ліміту залишку готівки в касі в сумі 4993,37 грн., оскільки для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові ордери, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до пункту 2.8 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Згідно п. 5.8 розділу 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Абзацами 2-4 п. 3.5 розділу 3 цього Положення передбачено, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю. Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Згідно п. 7.24 розділу 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ліміт залишку готівки в касі на підприємстві складав 0.00 грн., а згідно касового ордеру № 24 від 22 березня 2011 року, який не підтверджено підписом отримувача коштів, видача готівки склала 4 993,37 грн. Згідно касової книги підприємства, залишок готівки на кінець дня склав 0.00 грн.

Згідно ст.1 Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Оскільки, в касі позивача виявлено понадлімітні залишки у сумі 4993,37 грн., то відповідачем правомірно та на законних підставах застосовано фінансові санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, а саме 9986,74 грн.

Крім того, судовими інстанціями було обґрунтовано відхилено посилання позивача на приписи ст. 250 ГК України, відповідно до яких, адміністративно-господарській санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків встановлених законом, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 250 ГК України (вступила в законну силу з 01.01.2011 року згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 02.12.2010 року), дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2001 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна середня загальноосвітня школа № 5» відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П. Юрченко

Н.Є. Блажівська

Ю.І. Цвіркун