Ухвала суду № 40726906, 18.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Чернушенко А.В., Лашевич В.М.

з участю секретаря Сологуб В.І.

прокурора Софієва А.С.

представника ТОВ «Агровіт» Кобзар В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Агровіт» Чупири С.М. на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури міста Києва Войтовича О.О., погоджене із старшим прокурором прокуратури м. Києва ШепетуномА.А. та накладено арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агровіт» (код ЄДРПОУ 34334001), а саме на врожай сільськогосподарських культур, який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях, загальною площею 8 984 га на землях, що знаходяться у власності та/або користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіт» (код ЄДРПОУ 34334001).

В своїй ухвалі слідчий суддя вказує на те, що зазначене майно, а саме врожай сільськогосподарських культур, відповідно до ст. 167 КПК України є предметом кримінального правопорушення, на яке було спрямоване кримінальне правопорушення, вказане майно може бути незаконно зібрано з полів та відчужене на користь третіх осіб, незастосування засобу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його зникнення або втрати, настання інших наслідків, які можуть перешкоджати у кримінальному провадження, у зв'язку з чим клопотання слідчого про накладення арешту на майно було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Агровіт» Чупира С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва Войтовича О.О. у накладенні арешту на вищевказане майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу директор ТОВ «Агровіт» Чупира С.М. посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та немотивованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, слідчий суддя під час постановлення оскаржуваної ухвали не вірно визначив правову підставу для арешту майна, оскільки ТОВ «Агровіт» не є а ні підозрюваною, а ні обвинуваченою, а ні особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, а також воно не є особою у володінні якої перебуває майно підозрюваного чи обвинуваченого, а також не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Таким чином, за результатами розгляду клопотання про накладення арешту, слідчий суддя повинен був відмовити у його задоволенні, оскільки ТОВ «Агровіт» не має ніякого статусу у даному кримінальному провадженні, оскільки товариство не є підозрюваним, крім того повідомлення про підозру не вручено. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не зазначає жодних доказів, які б доводили вчинення ТОВ «Сантагро» чи його посадовими особами кримінального правопорушення. Задовольнивши клопотання слідчого та наклавши арешт на сільськогосподарські машини та іншу техніку, слідчий суддя своєю ухвалою завдав непоправної шкоди сільськогосподарському підприємству. Не провівши модернізацію сільськогосподарської техніки товариство буде не в змозі вчасно зібрати врожай, у зв'язку з чим зазнає значних фінансових втрат, не матиме змоги виконувати свої зобов'язання зі сплати податків і зборів, виплати заробітної плати, не зможе засіяти поля озимими культурами під врожай наступного року, що фактично призведе до банкрутства підприємства. Окрім цього, наклавши арешт на сільськогосподарські машини та іншу техніку, слідчий суддя фактично наклав заборону на її оновлення, та як наслідок, до повної втрати забезпечення можливої конфіскації майна чи цивільного позову, що суперечить меті застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження. На думку автора апеляції, у слідчого судді були відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту на майно, ні в ухвалі слідчого судді, ні в клопотанні слідчого не наведено достатніх обґрунтувань необхідності застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, відтак ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.08.2014 року прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, у зв'язку, на думку апелянта, з чим підлягає скасуванню.

При цьому враховуючи те, що розгляд клопотання слідчого проводився за відсутності представника ТОВ «Агровіт», про прийняте рішення товариство дізналось лише 08.09.2014 року, у зв'язку з чим апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 01.09.2014 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Агровіт», слідчий суддя зазначив, що в провадженні СВ прокуратури м. Києва знаходяться матеріали досудового розслідування № 12014100000000967 від 04 липня 2014 року за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Розслідування ведеться за фактом того, що невстановлені службові особи ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підробки документів до реєстраційно-установчих документів вказаного товариства заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі, а саме часткою статутного капіталу в розмірі 45,45% вказаного товариства, яка належить Gresdale Holdings Limited (м. Нікосія, Кіпр). Також слідчий суддя зазначив, що в Україні існує група компаній у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, що створена з 100 % участю іноземних компаній. Загалом структура бізнесу включає 40 господарських товариств, які пов'язані між особою господарсько-фінансовими відносинами та відносинами контролю, до якого входить, в тому числі, і ТОВ «Агровіт». Орган досудового розслідування, як вказав слідчий суддя, вважає, що певне коло осіб мають на меті привласнити майно цього підприємства, всупереч волі іноземних інвесторів, шляхом відчуження готової продукції, що належить підприємству.

Встановивши зазначені фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність арештувати врожай сільськогосподарських культур, який засіяний ТОВ «Агровіт» і підлягає збиранню в 2014 році, з метою недопущення зникнення або втрати цього майна, чи настання інших негативних наслідків.

Разом з тим, з викладених в ухвалі слідчого судді фактичних обставин кримінального провадження, в рамках якого ставиться питання про накладення арешту на майно ТОВ «Агровіт», взагалі не можна віднайти логічного і правового взаємозв'язку між об'єктивною стороною злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та майном ТОВ «Агровіт».

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, характеризується вчиненням дій, пов'язаних з привласненням, розтратою, заволодінням чужого майна, а при одночасній кваліфікації таких дій за ст. 366 КК України - вчиненням їх шляхом службового підроблення.

Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд особою, яка незаконно обернула майно на свою користь чи на користь інших осіб.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що мало місце, шляхом підроблення документів, заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45%, що належить ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2». Будь-яких даних про те, що певна особа, шляхом підроблення документів, привласнила, розтратила, заволоділа майном ТОВ «Агровіт» в ухвалі слідчого судді не міститься. Відповідно, не міститься в ухвалі і переліку цього майна, не вказано даних про особу, яка вчинила протиправні дії та способу їх вчинення.

Посилання в ухвалі на те, що певні особи мають на меті в майбутньому привласнити майно цього підприємства, не утворює собою закінчених складів злочинів, передбачених за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за якими проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Крім того, в ухвалі слідчого судді немає посилань на те, хто, в розумінні ст. 55 КПК України, є потерпілим у кримінальному провадженні, чи звертався потерпілий з відповідною заявою про вчинення злочину щодо нього або з заявою про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Агровіт» не підтверджує факту вчинення протиправних дій службовими особами товариства щодо майна товариства, повідомляє, що ТОВ «Агровіт» є єдиним законним власником належного йому майна і зі змісту ухвали слідчого судді спростувати ці твердження не видається можливим.

Тому, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочинів відносно майна ТОВ «Агровіт» в ухвалі слідчого судді, всупереч вимогам ст.132 КПК України, є недоведеним.

Вимоги закону щодо перевірки достатності доказів, що вказують на вчинення злочинів, слідчим суддею взагалі залишені поза увагою, чим також порушено вимоги ст. 132, ст. 173 КПК України.В ухвалі не наведено посилань на жоден доказ вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до діяльності і майна ТОВ «Агровіт».

В результаті такого підходу до вирішення клопотання, залишилося не з'ясованим слідчим суддею і питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином та наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, як того вимагає ч. 2 ст. 173 КПК України.

Що стосується доводів клопотання та даних ЄРДР з приводу обставин кримінального провадження і місця ТОВ «Агровіт» у ньому, то слід зазначити, що в них також з достатньою повнотою не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину.

Зі змісту даних ЄРДР щодо обставин вчинення злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вбачається, що службові особи групи «Агрейн», а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 разом з іншими невстановленими особами, за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили дії щодо відсторонення іноземних інвесторів, внесли всупереч їх волі зміни до статутних документів, з метою рейдерського захоплення, привласнення та розкрадання майна ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Агровіт».

У витягу з ЄРДР щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зазначено, що, з метою заволодіння майном та майновими правами групи компаній «Агрейн», службові особи ряду товариств, в тому числі, і ТОВ «Агровіт» разом з іншими невстановленими особами склали завідомо неправдиві документи з використанням підроблених печаток іноземних компаній групи «Агрейн», зокрема протоколи загальних зборів учасників, зміни до статуту, які в подальшому були подані за місцем державної реєстрації зазначених суб'єктів господарювання. Внаслідок цього державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб були внесені офіційні дані на підставі неправдивих відомостей, які надавали новоствореним органам управління компанії «Агрейн» - наглядовим радам, в склад яких увійшли самі вищезазначені службові особи підприємств та особи, підконтрольні ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_16, можливість здійснювати розкрадання майна підприємств.

Тобто, в ЄРДР вказано, що певними встановленими та невстановленими особами шляхом службового підроблення, вчинено дії направлені на привласнення майна ряду товариств, в тому числі і ТОВ «Агровіт». Однак, в ЄДРД не зазначено: при яких конкретно обставинах мало місце вчинення таких дій, як закінченого злочину, тобто у чому полягали дії, передбачені об'єктивною стороною злочину - при яких обставинах було фактично незаконно вилучено майно ТОВ «Агровіт» та отримано реальну можливість ним розпорядитися. Не вказано і розмір шкоди, що настала внаслідок вчинення протиправних дій щодо майна товариства.

Також в ЄРДР вказано, що дії пов'язані зі службовим підробленням, були вчинені невстановленими особами за участю службових осіб ТОВ «Агровіт», однак не зазначено, які саме службові особи товариства вчинили такі дії та в чому саме вони полягали.

Тобто, зміст даних ЄРДР містить настільки абстрактний, неконкретизований опис обставин кримінального провадження, який не дозволяє дійти однозначного висновку, що дійсно мала місце подія вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України щодо майна ТОВ «Агровіт».

Зміст клопотання слідчого щодо обставин злочинів містить невідповідності з даними ЄРДР, і також нехарактеризуються наявністю сукупності фактів, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну прив'язку до конкретних осіб та подій, що стосується діяльності ТОВ «Агровіт».

Клопотання, містить загальний опис обставин кримінального провадження, які не мають прямого стосунку до майна ТОВ «Агровіт». Єдина інформація, яка міститься у клопотанні та безпосередньо стосується ТОВ «Агровіт» полягає в тому, що певні особи, отримавши повне управління над рядом підприємств, в тому числі над ТОВ «Агровіт», всупереч волі іноземних інвесторів, здійснили розкрадання належних іноземним компаніям матеріальних цінностей та прибутків підприємств. Однак жодних конкретних даних про те, які дії, передбачені об'єктивною стороною злочину ст.. 191 КК України, вчинено саме щодо майна ТОВ «Сантагро», у клопотанні не має, тобто у клопотанні не зазначено при яких обставинах було фактично незаконно вилучено майно ТОВ «Агровіт» та отримано реальну можливість ним розпорядитися.

Крім того, об'єктивна сторона злочину, яка міститься в диспозиції ст. 191 КК України, не передбачає відповідальності за вчинення таких протиправних дій, як «рейдерське захоплення» та «розкрадання», як вказано у клопотанні і ЄРДР, тобто дії осіб кваліфіковані не у відповідності до положень КК України.

Не міститься у клопотанні і посилань на достатні докази тих обставин, на які посилається слідчий. Єдиними доказами, на які послався слідчий при мотивуванні клопотання, стали пояснення свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Разом з тим, як вбачається з клопотання, свідок ОСОБА_19 вказав, що йому стало відомо про те, що мало місце, шляхом підроблення документів, заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45%, що належить ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2». Будь-яких даних з приводу обставин, які мають відношення до ТОВ «Агровіт», свідок не вказав.

Тобто, висновки слідчого щодо обставин, на які він посилається, ґрунтуються виключно на показання свідка ОСОБА_20 Однак, у клопотанні не зазначено, яке відношення зазначена особа має до діяльності ТОВ «Агровіт», з яких достовірних джерел їй стало відомо про обставини, які вона повідомляє, якими документальними даними підтверджується вчинення дій, на які вона вказує. Не долучено слідчим відповідних документальних даних і до матеріалів клопотання. В тому числі, не міститься у клопотанні посилань на пояснення потерпілих від цього злочину, які б підтверджували пояснення свідка, що майно ТОВ «Агровіт» належало їм, однак певні особи привласнили, незаконно заволоділи чи розтратили його. Такий стан доказів, який є у розпорядженні органу досудового розслідування, не може слугувати законною підставою для застосування надто обтяжливого заходу забезпечення кримінального провадження.

Ті обставини, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі також підтверджує те, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Враховуючи вищевикладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст.. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст.. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Не встановлено належним чином, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, правової підстави для накладення арешту на майно ТОВ «Агровіт».

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту, слідчий суддя та слідчий вказали, що врожай сільськогосподарських культур, який засіяний ТОВ «Агровіт» і підлягає збиранню в 2014 році, є предметом злочину, що відповідно до ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України дає підстави для арешту майна.

Згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження. Однак, враховуючи те, що відсутні підстави вважати, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочинів відносно майна ТОВ «Агровіт» та належні докази вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з майном ТОВ «Агровіт» такі висновки слідчого судді та слідчого самі собою спростовуються.

Крім того, відповідні висновки слідчий та слідчий суддя зробили без сукупного аналізу обставин вчинення злочинів та засад кримінального права.

Так, предметом злочину є речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину. Властивостями предмету злочину є ті обставини, з приводу яких чи шляхом впливу на які вчинюється злочин.

Зокрема, предметом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, є чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання.

Однак, ні в клопотанні слідчий, ні в ухвалі слідчий суддя, з достатньою повнотою не обґрунтували, яким саме чином врожай сільськогосподарських культур, що засіяний товариством ТОВ «Агровіт» та підлягає збиранню у 2014 році, набув ознак предмету злочину. Тобто не обґрунтували, які є підстави вважати, що врожай, який іще не зібрано з полів, був ввірений певній особі чи перебував в її законному віданні, стосовно якого ця особа здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання, та в подальшому незаконним шляхом розтратила, привласнила чи заволоділа, зважаючи на те, що злочин, передбачений ст. 191 КК України має матеріальний склад, тобто характеризується настанням суспільно небезпечних наслідків як обов'язкової ознаки складу злочину.

Згідно матеріалів клопотання, на даний час органом досудового розслідування не зібрано достатніх доказів про те, що зазначений врожай має ознаки предмету злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не було надано таких доказів для дослідження і слідчому судді, а також не встановлено їх при апеляційному розгляді, тому, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді і слідчого та наявність правової підстави, передбаченої ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК, для накладення арешту є помилковими.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо встановити тих обставин, яке відношення майно ТОВ «Агровіт» має до розслідуваних злочинів, чи мало місце реальне посягання та нього та за відсутності доказів такого посягання, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно ТОВ «Агровіт», що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, слушно зазначає апелянт, що, ставлячи питання про накладення арешту на врожай, який знаходиться на полях, слідчий не надав суду даних про те, що на полях дійсно засіяно сільськогосподарські культури, не вказав їх види та обсяг, а слідчий суддя, в свою чергу, не перевірив вказаних обставин, чим не дотримався вимог ч. 5 ст. 173 КК України, яка передбачає, що при постановленні ухвали про арешт майна слідчий суддя зазначає перелік майна, яке підлягає арешту. Більше того ні слідчий, ні слідчий суддя не встановили територіальне місцезнаходження поля, яке перебуває у користуванні ТОВ «Агровіт». Невідомо таких даних і прокурору, про що він повідомив в судовому засіданні колегії суддів.

Обґрунтовано посилається апелянт і на те, що накладаючи арешт на майно товариства, слідчий суддя, в порушення вимог закону, не врахував наслідки арешту майна для третіх осіб і не забезпечив своїм рішенням розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Зокрема суддя не оцінив тих обставин, що на сьогоднішній день ТОВ «Агровіт» здійснює законну підприємницьку, пов'язану з сільськогосподарським виробництвом, а тому накладення арешту на врожай може призвести то фінансових втрат підприємства, позбавити підприємство можливості сплатити податки і збори, виплатити заробітну плату, виконати фінансові зобов'язання перед орендодавцями та засіяти поля під урожай на наступний рік, тобто призведе до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності юридичної особи та суттєво позначиться на інтересах інших осіб, зокрема на інтересах осіб, які працюють за трудовим договором у цьому підприємстві та селян, які надали в оренду свої паї.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Не прибуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Тобто, слідчий суддя має право розглянути клопотання за відсутності власника майна, однак при цьому в матеріалах провадження мають міститися дані про належне повідомлення цієї особи про дату та час розгляду клопотання.

Як вбачається з матеріалів судової справи, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без участі власника майна та за відсутності даних про те, що власник майна був належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання. В матеріалах судової справи міститься лише копія повідомлення, адресована ТОВ «Агровіт», про те, що 01 вересня 2014 року відбудеться судове засідання по розгляду клопотання, проте немає даних про вручення відповідного повідомлення адресату.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням прав власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Відповідно до змісту ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Статтею 38 КПК України, яка дає визначення органам досудового розслідування, передбачено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюються контроль за додержанням податкового законодавства, органів бюро розслідувань (повноваження якого на даний час виконують органи прокуратури відповідно до Перехідних положень КПК України).

Виходячи з цього, а також на підставі системного аналізу зазначених норм КПК України, можна зробити висновок, що органом досудового розслідування є не сам по собі слідчий підрозділ, а відповідний орган внутрішніх справ, безпеки чи прокуратури, до складу якого входить слідчий підрозділ.

При таких обставинах, фактичне місце знаходження структурного підрозділу взагалі не має правового значення при вирішенні питання щодо місця розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки підсудність визначається не за фактичним місцем знаходження слідчого підрозділу, а за місцем знаходження відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

У даному випадку досудове розслідування у кримінальному провадження, в рамках якого внесено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводиться слідчим відділом прокуратуру м. Києва. Прокуратура м. Києва, як юридична особа, територіально знаходиться під юрисдикцією Печерського районного суду м. Києва.

Тобто, слідчий повинен був звернутися з клопотанням про арешт майна у цьому кримінальному провадженні до Печерського районного суду м. Києва, однак, порушивши вимоги ст. 132 КПК України, звернувся з відповідним клопотанням за місцем розташування слідчого підрозділу. Слідчий суддя, в свою чергу, також не врахував положення ст. 132 КПК України, безпідставно прийняв клопотання слідчого для розгляду по суті порушених у ньому питань, чим порушив правила підсудності розгляду клопотання.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга власника майна задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити ТОВ «Агровіт» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року.

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Агровіт» Чупири С.М. задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіГолосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва Войтовича О.О., погоджене із старшим прокурором прокуратури м. Києва Шепетуном А.А., та накладено арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агровіт» (код ЄДРПОУ 34334001), а саме на врожай сільськогосподарських культур, який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях, загальною площею 8 984 га на землях, що знаходяться у власності та/або користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіт» (код ЄДРПОУ 34334001) - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва Войтовича О.О., погоджене із старшим прокурором прокуратури м. Києва Шепетуном А.А., про накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агровіт» (код ЄДРПОУ 34334001), а саме на врожай сільськогосподарських культур, який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях, загальною площею 8 984 га на землях, що знаходяться у власності та/або користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіт» (код ЄДРПОУ 34334001).

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ____ ______

РибакІ.О. Чернушенко А.В. Лашевич В.М.

Справа № 11-сс/796/1760/2014 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач: Рибак І.О.