Постанова № 40726269, 27.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року Справа № 912/389/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А.- головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Кота О.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2014 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року

у справі № 912/389/14

господарського суду Кіровоградської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплоенергетик"

про стягнення 10 508 675,69 грн.

за участю представників:

позивача - Гринька О.А.

відповідача - Бандуровської Д.О.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2386/11 від 30.09.2011 року в розмірі 10508675,69 грн., в тому числі 8837233,53 грн. основного боргу, 555 500,23 грн. пені, штрафу 7% - 618 606,35 грн., 12 602,24 грн. інфляційних втрат, 484 733,34 грн. три відсотки річних.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2014 року (суддя Тимошевська В.В.) залишеним без змін постановою Дніпропетрвоського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року (судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Крутовських В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9 823 684,92 грн., з яких: 8 837 233,53 грн. сума основного боргу, 12602,24 грн. інфляційні втрати, 483 570,32 грн. три відсотки річних, 192845,39 грн. штрафу та 297 433,44 грн. пені, а також 73 080 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені на 198 288,97 грн. та 7% штрафу на 128 563,59 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, господарськими судами встановлено, що 30.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець - позивач) та комунальним підприємством "Теплоенергетик" (покупець - відповідач) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2386/11.

За умовами п.п. 1.1., 1.2 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, порядок його зміни та положення щодо погодженої ціни газу погоджено сторонами в розділах 2, 5 договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

У разі невиконання покупцем умов оплати, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 7.2. договору).

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу в період з жовтня по грудень 2012 року природний газ, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі від 27.11.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012 року, проте поставлений газ не оплачено відповідачем, в зв"язку з чим заборгованість останнього перед позивачем склала 8 837 233,53 грн.

Позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 8 837 233,53 грн. заборгованості та за прострочення виконання грошового зобов'язання: 555500,23 пені, 12 602,24 грн. інфляційних втрат, 618 606,35 грн. штрафу 7% і 3% річних в сумі 484 733,34 грн. обґрунтовані несплатою відповідачем вартості спожитого газу у визначені договором строки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України та статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обґрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості газу в сумі 8 837 233,53 грн., поставленого за період з жовтня по грудень 2012 року.

При цьому, господарські суди послались на підписані сторонами без зауважень акти приймання-передачі від 27.11.2012, 30.11.2012, 31.12.2012 року, в яких визначено фактичні обсяги переданого газу, ціна та остаточна вартість.

З огляду на наявність порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2386/11, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про можливість притягнення КП "Теплоенергетик" до відповідальності, передбаченої пунктом 7.2. договору щодо стягнення пені, штрафу 7%, інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Врахувавши вказані норми чинного законодавства, заперечення відповідача щодо здійснення позивачем розрахунку штрафних санкцій з порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, місцевий господарський суд здійснив їх власний перерахунок та правильно відмовив в стягненні пені в сумі 59777,83 грн. та 7% штрафу в розмірі, що становив 297 197,37 грн. в зв'язку з пропуском строку позовної давності і прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 495 722,41 грн. та 7% штрафу у сумі 321408,98 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з зазначеним та наявністю факту прострочки виконання відповідачем грошового зобов'язання, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі розмірі 483 570,32 грн. ( з урахуванням здійсненого судами перерахунку) та інфляційних витрат в сумі 12 602,24 грн. є обґрунтованим.

Крім того, в силу приписів ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зважаючи на клопотання комунального підприємства "Теплоенергоетик" щодо зменшення розміру пені, штрафу на 70%, прийнявши до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобовязань, врахувавши інтереси позивача, його фінансовий стан та необхідність придбання ним природного газу, що постачається споживачам України, скориставшись наданим статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України та статтею 83 ГПК України правом, зменшив належний до стягнення розмір пені та штрафу до 60%, стягнувши їх у розмірі 297 433,44 грн. (60% від суми 495 722,41 грн.) та 192 845,39 грн. (60% від суми 321 408,98 грн.) відповідно.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання КП "Телоенергетик", важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, а також обставини наявності заборгованості населення та інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, неврахування інтересів позивача при винесенні оскаржуваних судових актів, ненавмисного характеру несвоєчасного виконання КП "Теплоенергетик" своїх зобов'язань по оплаті вартості газу не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Крім того, зменшення заявленого розміру пені є правом суду, передбаченим статтею 83 ГПК України.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без змін.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року у справі № 912/389/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.А. Плюшко СуддіН.І. Мележик О.В. Кот