Рішення № 40725836, 01.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12912/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/4683/14 Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.Категорія 26 01.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Гуль В.В.,

суддів Касьяненко Л.І., Антоненко В.І.,

при секретарі Ромашині І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності,-

встановила:

у грудні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом, посилаючись на те, що 14.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11333179000, згідно якого останній отримав кредит у сумі 70 000, 00 дол США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 16.04.2018 року або достроково зі сплатою 16,00% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_2 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 95,9 кв.м., житловою площею 95,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УкрСиббанк». 08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у ПАТ «УкрСиббанк», останнім передано ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року.

Оскільки відповідач неналежним чином не виконує умови договору про надання споживчого кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 679 214,93 грн, тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення по задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не застосував способів досудового врегулювання, обрав невірний спосіб звернення стягнення і не мав права звертатися з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом встановлено, що 10 червня 2008 року між 14.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11333179000, згідно якого останній отримав кредит у сумі 70 000, 00 дол США, який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 16.04.2018 року або достроково зі сплатою 16,00% річних за користування кредитом.

14 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є квартира за адресою АДРЕСА_1. пл. 95,9 кв.м., що є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 001660, виданого 26.03.2007 року.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки, ринкова вартість предмета іпотеки, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності та/або за домовленістю сторін, становить 971620,00 грн.

Згідно п. 4 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав. Право визначення підстави та способи звернення стягнення належить іпотекодержателю. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 5 договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. п. 38, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Суд першої інстанції вищенаведених вимог не врахував та дійшов помилкового висновку, що позивач не застосував способів досудового врегулювання, обрав невірний спосіб звернення стягнення і не мав права звертатися з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

При цьому, керуючись при ухваленні рішення п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд не врахував п. 39 цієї ж постанови, з огляду на яку, обираючи спосіб захисту права іпотекодержателя, останній не може заявити вимог про визнання за ним права власності на предмет іпотеки, однак не позбавлений можливості звернутися із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності, за умови, якщо такий спосіб звернення стягнення передбачено в договорі іпотеки.

Такий спосіб дійсно передбачений п. 5.2.1 договору іпотеки.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем забезпеченим іпотечним договором, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, виникає необхідність захисту права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотечного договору в рахунок погашення заборгованості.

Станом на 18.10.2013 року заборгованість по кредитному договору складає 679 214,93 грн, яка складається з 57 903,90 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 462 825,87 грн. - заборгованість за кредитом; 27 072,32 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 216 389,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом.

Колегія суддів враховує, що факт отримання кредиту, наявності заборгованості за кредитним договором та її розмір ніким не оспорюється.

Разом із тим, із 03 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до ст. 1 якого, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Даним вимогам щодо нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки і надано як забезпечення кредиту в іноземній валюті, квартира за адресою АДРЕСА_1 відповідає, оскільки її площа не перевищує 140 кв. м. (95,9 кв. м.) і місце проживання відповідача зареєстроване за даною адресою.

Інших квартир чи будинків відповідач не має і такі дані в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені бути не можуть, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію.

Позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором позивачем не заявлялося.

Інші позовні вимоги, а саме про припинення права власності і права користування житловим приміщенням мешканців спірної квартири і їх виселення, є похідними від основних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки і також залишаються колегією суддів без задоволення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» в задоволенні позову до ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: