Ухвала суду № 40725804, 23.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 374/138/14 Головуючий у І інстанції Потапенко А.В.Провадження № 22-ц/780/4810/14 Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.Категорія 18 23.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Гуль В.В., суддів Касьяненко Л.І., Антоненко В.І., при секретарі Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 23 червня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості,-

встановила:

у травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом, посилаючись на те, що що 11 квітня 2008 року позивач та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 490062908, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 30 508,40 дол. США. Позичальник зобов'язується у порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 30 508, 40 дол. США. У порушення умов договору, позичальник свої зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 21 березня 2014 року має прострочену заборгованість за кредитом - 26 051,75 дол. США, що за курсом НБУ на 21 березня 2014 року складає 263 362, 35 грн, за відсотками - 14 233,76 дол США, що за курсом НБУ складає 143 891, 93 грн. Крім того, боржнику нарахована пеня - 130 987,62 дол США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1 324 180, 05 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3, що випливають з договору, 11 квітня 2008 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір поруки. Відповідно до умов якого ОСОБА_2 відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. На виконання умов договору поручителю була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана, тому позивач просив стягнути з відповідача 1 731 434,33 грн та судові витрати.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 23 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 11 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 490062908.

Пунктами 2.1, 3 розділу №1 кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використовувати і повернути банку кредит, що дорівнює 30 508,40 доларів США.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору та розрахунку сукупної вартості кредиту на придбання транспортного засобу та реальної процентної ставки номінальна процентна ставка становить 14,5% річних (а.с. 5-8).

11 квітня 2008 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 490062908 - П. (а.с. 15).

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 490062908 від 11 квітня 2008 року.

Згідно ст. ст.1054, 1050 ч.2 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 553, ч.1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом п. 5.4 договору поруки встановлено, що у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Оскільки, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом наданим позивачем (а.с.19-20) ПАТ «Альфа-Банк» з 01.09.2008 року відсоткова ставка піднялась з 14,5 % до 16,5 %, тобто було збільшено обсяг відповідальності відповідача без його згоди, чим порушено п. 5.4 договору поруки та є підставою припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно з п. 2.1 договору поруки поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникати на підставі нього в майбутньому є необґрунтованими, тому що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

П. 5.4. договору поруки також між сторонами погоджено, що порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Оскільки в матеріалах справи відсутні додаткові угоди про згоду відповідача про відповідальність за позичальника після збільшення процентної ставки, посилання на те, що поручитель письмово підтвердив, що він повністю ознайомлений з умовами кредитного договору та обов'язками боржника за ним та підтвердив, що він поручається за виконання боржником обов'язків за кредитним договором є необґрунтованими.

В тому числі такі доводи необґрунтованості, в тому що сам п. 2.1. не містить конкретних випадків, коли у поручителя збільшується обсяг відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

Враховуючи те, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 23 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: