Рішення № 40725799, 23.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/1421/14-ц Головуючий у І інстанції Потеряйко С.А.Провадження № 22-ц/780/5219/14 Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.Категорія 26 23.09.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого судді Гуль В.В., суддів Касьяненко Л.І., Антоненко В.І., при секретарі Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

у червні 2014 року ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач 20.12.2010 року отримала кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його ви користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим і утворилася заборгованість, яка становить 11582,67 грн, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.12.2010 року в розмірі 11582,67 грн та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Приватбанк» просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» та відповідачкою в справі був укладений кредитний договір, згідно з яким позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку із порушенням виконання зобов'язання за кредитним договором у відповідача станом на 30.04.2014 року є заборгованість в розмірі 11582,67 грн, з яких: 6117,72 грн - заборгованість за кредитом, 4003,66 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 433,54 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн - штрафи, 527,75 грн - процентна складова.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що споживчий кредитний договір між сторонами укладено 20.12.2010 року, строком на 12 місяців ( п. 1.1.7.12. Умов і правил надання банківських послуг), позивач звернувся до суду 19.06.2014 року, тому строк позовної давності минув і його повернення кредитодавцю заборонено.

Проте такий висновок не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

П. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони споживчого кредиту (правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-126 цс 13), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові.

Необхідно зазначити, що за правилами цивільного судочинства доцільно, але не обов'язково, така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді.

В судовому засіданні в суді першої інстанції відповідне клопотання не заявлялося, в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_2 про застосування позовної давності, крім того відповідач взагалі участі у справі не брав, тому судом безпідставно зроблено висновок про відмову в задоволенні позову з вказаних підстав.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про застосування позовної давності до вимог заявлених позивачем, на підставі відповідної заяви відповідача, не відповідає матеріалам справи та зроблений в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки., а відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки у зв'язку із порушенням виконання зобов'язання за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2014 року має заборгованість в розмірі 11582,67 грн, з яких: з яких: 6117,72 грн - заборгованість за кредитом; 4003,66 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 433,54 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штрафи; 527,75 грн - процентна складова, судова колегія приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповіда стягуються судові витрати, понесені позивачем, а саме 243,60 грн судового збору при розгляді справи у суді першої інстанції та 121,80 грн за подання апеляційної скарги, а всього 365,4 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 липня 2014 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором у розмірі 11582,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) суму сплаченого судового збору в розмірі 365,4 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді