Ухвала суду № 40725199, 02.10.2014, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18786/14-а

Провадження № 2-а/127/724/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Мироненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вінавтотранс» до виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 822 від 03.04.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ-фірма «Вінавтотранс» звернулося до суду із позовом до виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 822 від 03.04.2014 року «Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста» в частині затвердження Акту визначення розміру завданих ТОВ-Ф «Вінавтотранс» збитків від 26.03.2014 року територіальній громаді у вигляді земельного податку в сумі 74 308,26 грн.

У судовому засіданні представником відповідача виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради та третьої особи ОСОБА_1 міської ради за довіреністю ОСОБА_2 заявлено клопотання про залишення даного адміністративного позову без розгляду, у звязку із пропущенням ТОВ-Ф «Вінавтотранс» процесуальних строків, передбачених частиною 5 статті 99 КАС України.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечив, оскільки вважає, що оскаржуване позивачем рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 822 від 03.04.2014 року саме по собі не є документом, на підставі якого може бути згодом предявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а є лише підставою для звернення із відповідним позов до суду.

Заслухавши думку присутніх в судовому засіданні осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Частиною 5 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Частиною 1 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 03.04.2014 року № 822 затверджено Акт визначення розміру завданих ТОВ-Ф «Вінавтотранс» збитків від 26.03.2014 року територіальній громаді у вигляді земельного податку в сумі 74 308,26 грн.

Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державних влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (цих осіб), відповідно прийнятих чи вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В порядку адміністративного судочинства вирішуються спори щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.п. 2, 12-14 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в порядку цивільного судочинства розглядаються, виходячи з положень ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, справи за заявами про вирішення майнових спорів, пов'язаних із земельними правовідносинами, в тому числі про відшкодування власникам, землекористувачам збитків.

В даній справі, що розглядається, предметом спору є правомірність визначення розміру збитків завданих територіальній громаді м. Вінниці в результаті тимчасового зайняття земельної ділянки, яке має визначатися при розгляді позову про стягнення цих збитків, де оспорюване рішення є підставою позовних вимог. Таким чином такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу - суб'єкта владних повноважень, який в даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а лише діє як власник земельної ділянки комунальної власності щодо визначення розміру завданих йому збитків, а тому відповідач в даних відносинах з позивачем виступає, як власник майна, який забезпечує його ефективне використання, в тому числі, шляхом прийняття оспорюваного рішення.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про право, а саме про цивільне право користування та права власності на земельну ділянку. Та обставина, що відповідачами у справі є суб'єкти владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, предметом спору є акт визначення розміру збитків. Разом з тим, суд звертає увагу, що акт державного чи іншого органу, який може оскаржуватися в порядку адміністративного судочинства це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Фактично акт про визначення розміру збитків від 26.03.2014 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно і оспорювані рішення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, прийнятим суб'єктом владних повноважень у сфері здійснення владних управлінських функцій, перегляд якого віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а отже і клопотання представника відповідачів про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає, оскільки воно ґрунтується на нормах саме КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 99, 157, 160, 162, 165, 167 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради та третьої особи ОСОБА_1 міської ради за довіреністю ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду залишити без задоволення.

Провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Вінавтотранс» до виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, участю третьої сторони на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 822 від 03.04.2014 року «Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста» в частині затвердження Акту визначення розміру завданих ТОВ-Ф «Вінавтотранс» збитків від 26.03.2014 року територіальній громаді у вигляді земельного податку в сумі 74 308,26 грн. закрити.

Розяснити позивачу його право звернутися до суду з даним позовом у порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, шляхом подачі апеляційної скарги до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Суддя: