Ухвала суду № 40724302, 25.09.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/9357/13 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/3789/14 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника позивача - Мартин О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр» про приведення квартири до попереднього стану,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2014 року у вищезазначеному позові відмовлено.

Рішення суду оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи і є таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які спростовували б те, що перепланування та переобладнання квартири здійснювала відповідачка у справі.

Апелянт також просить врахувати, що відповідач здійснив самовільне перепланування та переобладнання квартири без отримання дозволу у встановленому законом порядку, у той час, як такі дії повинні проводитись з дозволу виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.

Апелянт просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова та ухвалити нове рішення, яким позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши відповідно до ст.303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї i прописки №1938 від 07.06.2013 року, виданою ЛКП «Цитадель-Центр» (а.с.6).

Відповідно до постанови №232 Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (а.с.7), відповідачка здійснила самовільне перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_1, а саме: у жовтні 2012 року у приміщенні, позначеному у поверхневому плані під літ.16-1, пл.11,9 кв.м. встановила перегородку, внаслідок чого утворилися два нових приміщення, у яких облаштовано санвузол та ванну, чим порушила ст. 150 КУпАП, за що до неї застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в 51 грн.

Висновком судової інженерно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3611 від 23.12.2013 року встановлено, що проведене в квартирі АДРЕСА_1 переобладнання/перепланування не призвело до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту. Проведення в квартирі АДРЕСА_1 переобладнання/перепланування не призвело до порушення технічного стану житлового будинку в цілому. Станом на час проведення дослідження, визначити час /період монтажу (встановлення) вбудованого приміщення ванни та туалету в квартирі АДРЕСА_1 встановити не надається можливим (а.с.51-53).

Згідно з ст. 100 ЖК України, переобладнання та перепланування жилого приміщення провадиться з метою підвищення його благоустрою.

Відповідно до ст. 152 ЖК України, переобладнання та перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.

Контроль за утриманням квартир, що належать громадянам, згідно зі ст. 154 ЖК України здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад.

Відповідно до ч.2 ст.383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт i зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку не порушать санітарно-технічних вимог i правил експлуатації будинку.

Відповідно до п. 1.4.4 Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунлаьного господарства від 17.05.2005 року №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно з п. 1.4.6. Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

3i змісту зазначених вище норм вбачається, що обов'язок за власний рахунок привести приміщення до попереднього стану покладено на особу, яка припустила самовільне переобладнання або перепланування, якщо таке переобладнання чи перепланування призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не є особою, яка припустила самовільне переобладнання чи перепланування, оскільки квартиру АДРЕСА_1 відповідач придбала за договором купівлі-продажу (а.с.33) у попереднього власника уже з проведеним переплануванням.

Крім того, відповідно до висновку експерта №3166 станом на час проведення експертного дослідження неможливо встановити час /період монтажу (встановлення) вбудованого приміщення ванни та туалету в квартирі АДРЕСА_1, а отже, відповідач не вчиняла жодних дій щодо перепланування квартири, тому порушень житлового законодавства не допустила, а її вина у тому, що проведене перепланування квартири було проведено попереднім власником без належного погодження відсутня.

Доказів про те, що саме ОСОБА_4 здійснила перепланування в квартирі АДРЕСА_1 позивачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не представлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що проведене самовільне переобладнання не призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, роботи з переобладнання не потягли за собою погіршення стану будинку в цілому, а тому безпідставною є вимога про приведення квартири до попереднього стану саме відповідачкою за власний рахунок.

З урахуванням наведеного й того, що позивач не посилався на те, що самовільне перепланування або переобладнання призводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших мешканців, висновок суду відповідає обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що відповідно до чинних будівельних норм ДБН В.2.2.-15.2005 не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями, як і кріплення приладів трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати є безпідставним, тому що із зазначених підстав позов не подавався.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржене рішення необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.