Постанова № 40723815, 02.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року місто Київ № 810/5384/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-Союз»доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фарм-Союз» (далі - ТОВ «Компанія «Фарм-Союз», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (Вишгородська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Фарм-Союз» № 529 від 03.09.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було законних підстав та обставин для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки. Вказав, що відповідь на запит від 13.08.2014 № 3370/22-00/356 про надання пояснень з документальним підтвердженням було надано в строки, а саме 26.08.2014. У відповіді на запит зазначено, що документи перевірки фінансово-господарських відносин з ТОВ «Магірус ЛТД» за весь період співпраці надавались та вже були предметом перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки від 09.01.2014 № 3/22-00/30607776. У зв'язку з цим, позивач вважає, що підстав для призначення позапланової документальної виїзної перевірки не було.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 23.09.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити. Водночас, суд зазначає, що підстави для відмови у задоволенні позовних вимог відповідача не співпадають з підставами, заявленими позивачем, для скасування оскаржуваного наказу.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 08.11.2013 по 19.12.2013 Вишгородською ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

З результатами перевірки складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012» від 09.01.2014 № 3/22-00/30607776.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовані порушення, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД», а саме пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України щодо завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 69 600 гривень (І квартал 2012 року) та пункту 185.1 статі 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 13920 гривень (січень 2012 року - 6960 гривень, лютий 2012 року -6960 гривень).

За результатами Акта перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.01.2014 № 0000412100 (податок на прибуток) та № 0000422100 (податок на додану вартість).

За наслідками розгляду скарг позивача рішенням Головного управління Мін доходів у Київській області від 03.04.2014 № 814/10/10-36-10-01-04/83.84 вказані податкові повідомлення - рішення в частині донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Магірус ЛТД» були скасовані.

13.08.2014 Вишгородська ОДПІ скерувала позивачу запит № 3370/10/22-00/5336 про надання пояснень з документальними підтвердженнями з питань взаємовідносин з ТОВ «Магірус ЛТД» за період з 01.10.2010 по 30.06.2014. Запит складається з 11 пунктів і містить перелік конкретних документів, які слід надати податковому органу.

На вказаний запит позивач листом від 26.08.2014 № 188 надав відповідь, в якій зазначив, що під час проведення планової виїзної перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки від 09.01.2014 № 3/22-00/30607776, всі документи по взаємовідносинам з ТОВ «Магірус ЛТД» надавались. Вказав, що зазначені документи були надані в копіях до Вишгородської ОДПІ у додатках до листа № 182 від 20.08.2014.

03.09.2014 начальником Вишгородської ОДПІ винесено наказ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» № 529.

З наказу вбачається, що перевірка призначена на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Магірус ЛТД» за період з 01.10.2010 по 30.06.2014.

Позивач вважає вказаний наказ протиправним і просить його скасувати, що є предметом даного адміністративного позову.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 Податкового кодексу України визначені види перевірок.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України);

отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Як було встановлено судом, відповідач призначив перевірку на підставі і підпункту 78.1.1, і підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

З наданої відповіді на запит податкового органу від 26.08.2014 № 188 вбачається, що ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» не надало документи, які були витребувані податковим органом, а лише повідомило, що вказані документи надавались раніше.

Суд звертає увагу, що податковим законодавством чітко зобов'язано платника податків надавати документи, у передбачуваних випадках, які витребовує податковий орган, а у разі їх ненадання податковий орган проводить позапланову перевірку. Тим більше, планова перевірка проводилась за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, документи ж по взаємовідносинам з ТОВ «Магірус ЛТД» податковий орган просив надати за період з 01.10.2010 по 30.06.2014, а тому твердження позивача, що у податкового органу в наявності є всі документи є безпідставним.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Наказ про проведення перевірки є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа: Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

З наявного в матеріалах справи копії направлення на проведення перевірки від 03.09.2014 № 396/22-00, оскаржуваний наказ на проведення перевірки був отриманий уповноваженою особою позивача 03.09.2014.

На запитання суду чи було складено Акт (довідку ) за результатами позапланової перевірки, представник позивача зазначив, що йому вказана обставина не відома.

Зважаючи на вищевикладене обумовлюється висновок про те, що правові наслідки оскаржуваного рішення за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Також суд вважає хибною позицію позивача, з посиланням на підпункт 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до норм якої документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що вказана обставина не була підставою для призначення позапланової перевірки. З наказу чітко вбачається, що перевірка призначена на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, вказана норма не означає, що будь-яке рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Суд звертає увагу, що позивач жодним чином не довів неправомірність прийнятого рішення суб'єктом владних повноважень та не надав суду жодних доказів, які б свідчили про його протиправність.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.