Рішення № 40723737, 30.09.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 р. Справа № 923/1368/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон

до комунального підприємства "Дніпровський" м. Херсон

про стягнення 89135грн. 81коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважені особи Глоба К.М., Бенедещук І.Ю.

від відповідача - уповноважена особа Хомячук Ю.П.

Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з комунального підприємства "Дніпровський" (відповідач) 80172грн. 24 коп. основного боргу, 7410грн. 15 коп. втрат від інфляції, 1553грн. 42 коп. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за надані послуги водопостачання та водовідведення згідно з договором №9170 від 18.08.2008року.

Відповідач позовні вимоги визнає, пояснивши, що причиною несвоєчасних розрахунків стало невідшкодування різниці в тарифах, невідшкодування субсидій та пільг управлінням праці та соціального захисту населення і управлінням соціальної політики по пільгам, а також заборгованість населення.

Відповідач просить надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, посилаючись на те, що він є єдиним виконавцем надання послуг з утримання будинків та при будинкових споруд в Дніпровському районі м. Херсона, а одночасне стягнення боргу призведе до банкрутства підприємства.

Розглянувши матеріали справ, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

18 серпня 2008року між міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (позивач) та комунальним підприємством "Дніпровський" (відповідач) укладено договір №9170 від 18.08.2008року.

Згідно з зазначеним договором позивач забезпечує подачу води на об'єкти водопостачання відповідача, зазначені в додатку №1 до договору, а відповідач зобов'язується здійснити своєчасну оплату усіх виставлених рахунків позивача.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №9170 від 18.08.2008року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

За умовами пункту 2.2.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно і самостійно здійснювати оплату усіх виставлених рахунків позивача, в тому числі і за підвищеним тарифом та за скид понаднормативно забруднених стоків не пізніше 5 банківських днів від дня вручення рахунків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки за договором і в період з 01.11.2013 року по 08.09.2014року надав відповідачу послуги постачання води та прийому стічних вод за зазначеними в наданих до матеріалів справи рахунках обсягами.

Свої обов'язки по розрахунках за надані послуги в період з листопада 2013 року по вересень 2014року в установлені договором строки відповідач вчасно не виконував. Виставлені позивачем щомісячні рахунки відповідач сплачував частково і станом на день звернення з позовом мав заборгованість в сумі 80172грн.24коп.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів, якими б спростовувалися вищезазначені факти відповідач суду не надав. Факт несвоєчасних розрахунків не заперечує, що підтверджується і даними акту звірки розрахунків станом на 01.09.2014року згідно з яким за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача обліковувався борг перед позивачем в сумі 103436грн.57коп, який в вересні відповідач сплатив частково в сумі 23264грн.33коп. Залишок боргу становить 80172грн.24коп. і доказів його сплати відповідач суду не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведено несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 7410грн. 15 коп. втрат від інфляції та 1553грн. 42 коп. 3% річних також підлягають задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.6 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, відповідно до ст. 121 ГПК України відстрочення або розстрочення виконання рішення суду допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Пунктом. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що листом від 22.09.2014року №1-8/2058 відповідач гарантував повну сплату боргу позивачу до 31.12.2014року і представники позивача запевняють що до цього часу не будуть вимагати примусового виконання рішення.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, які є комунальними підприємствами і мають одні і ті ж господарські труднощі, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави суд вважає, що заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.

В той же час сторони не позбавлені права укласти мирову угоду в ході виконання рішення суду, якою передбачити реструктуризацію боргу, оскільки такі переговори між сторонами уже велися.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Дніпровський" м. Херсон, вул. Кримська, 94, р/рахунок 26000301000283 в ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 352457, ідентифікаційний код 34786235 на користь міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон, пл. ім.. Ю.Тутушкіна, 9, р/рахунок 26009680411 в ПАТ «Марфін Банк», МФО 328168, ідентифікаційний код 03355726 - 80172грн. 24 коп. основного боргу, 7410грн. 15 коп. втрат від інфляції, 1553грн. 42 коп. - 3% річних та 1827грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01 жовтня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова