Ухвала суду № 40722538, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6300/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Берьозкіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СавВатс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СавВатс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СавВатс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Мін доходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00257; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2014р. №100270001/2014/300075/2; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 30 437,70грн.; відшкодування за рахунок Київської міжрегіональної митниці Мін доходів додаткові витрати, понесені позивачем за транспортно - експедиційні послуги (простій) у сумі 1627,49грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.12.2013р. ТОВ «СавВАТС», Україна (Україна, Покупець) укладено контракт №101213-SAV-K з компанією «Тата Стіл Інтернешнл (ЮКей) Лімітед» (Об'єднане Королівство, Продавець) на поставку товару - «першосортні окрашені гарячеоцинковані стальні рулони».

26 березня 2014 року на підставі Контракту та Додатку №1 позивачем було ввезено на митну територію обумовлений товар. Для митного оформлення позивачем було надано електронну митну декларацію № 100270001/2014/204832 від 26.03.2014р. та товаросупровідні документи на товар; митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято Рішення про коригування митної вартості від 27.03.2014р. №100260001/2014/300075/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. На підставі Рішення про коригування, винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, ТЗ комерційного призначення №100260001/2014/00257.

Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення щодо коригування митної вартості товарів від 27.03.2014р. №100270001/2014/300075/2 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів прийнято правомірно.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах.

Так, митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості оцінюваного товару митницею встановлено, що документи, подані позивачем до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та містили розбіжності.

Так, відповідно до додатку №1 від 10.12.2013 до контракту №101213-SAV-K - 80% авансовий платіж повинен бути здійснений протягом 3 робочих днів від дати проформи-інвойсу від 13.12.2013 №SOC1600501. Фактично дана проплата здійснена 23.12.13 (платіжне доручення від 23.12.2013 №21), чим не дотримано строки та умови оплати згідно угоди. Згідно поданих до митного оформлення документів про здійснення оплати за товар від 23.12.2013 №21 та від 29.01.2014 сума проплачених коштів не відповідає сумі зазначеній в проформі-інвойсу №SOC 1600501 від 13.12.2013.

У наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 19.02.14 №020220140520226695 вартість товару відрізняється в більшу сторону від фактурної вартості зазначеної в додатку №1 від 10.12.2013 до контракту №101213-SAV-K. Також відсутня інформація щодо назви порту призначення при поставці товару на умовах CIF.

Згідно з пунктом 4.1 вищезазначеної угоди продавець передає покупцю серед інших документів оригінал страхового полісу. Проте, до митного оформлення не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, як це передбачено контрактом, а також пунктом 2 статті 53 Кодексу.

В наданому прайс-листі фірми постачальника не вказано інформацію щодо умов оплати, відповідно до яких можуть застосовуватись вказані ціни на продукцію, а також не зазначено характер тари та упаковки. Цінова інформація у наданому прайс-листі зазначена на умовах поставки CIF Odessa. Тобто, прайс-лист має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців.

В зв'язку з вищевикладеним та відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту електронним повідомленням надіслано письмову вимогу щодо надання додаткових документів, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Проте, вимоги органу доходів і зборів в частині надання додаткових документів не виконано, про що зазначено в електронному листі декларанта від 21.08.2013 № б/н., а саме: «додаткові документи на даний час надати не має можливості, процедуру консультації проведено».

В зв'язку з цим, Київська міжрегіональна митниця Мін доходів відмовила позивачу у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2014 №100270001/2014/300075/2.

При цьому, ТОВ «СавВАТС» скористалось можливістю випуску товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Кодексу, за МД від 28.03.14 №10027000/2014/205035, таким чином фактично підтвердив подальше надання протягом 80 днів з дня випуску товарів додаткових документів, що витребовувались митним органом для підтвердження заявленої ТОВ «СавВАТС» митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 01.04.2014 №48 ТОВ «СавВАТС» звернулось до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з метою надання додаткових документів та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2014 № 100270001/2014/300075/2.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам ч.3 статті 53 Митного кодексу України до митного оформлення позивачем подано прайс-лист постачальника, а не прайс-лист виробника товару.

Колегія суддів звертає увагу, що наданий позивачем експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 25.03.2014 №1150 носить «консультаційний» характер за відсутності в ньому обґрунтування ціни товару з урахуванням вартості сировини. Експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари.

В додатковій угоді від 12.12.2013 №1 зазначено, що допускається продовження строку перерахування авансового платежу 20% на розрахунковий рахунок продавця до 14 банківських днів. Проте, в даному документі не з'ясовано причин порушення термінів та умов оплати згідно угоди про яку зазначено вище.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору щодо товару, який імпортується, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, митна вартість імпортованих товарів, відповідно до п.2 ст.58 МКУ не прийнятий у зв'язку з тим, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та декларантом не подано всі додаткові документи для підтвердження митної вартості; метод за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи згідно зі статтями 62 та 63 МК України не застосовуються через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем обґрунтовано, застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості, а отже рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №100260001/2014/300075/2 від 27.03.2014р. є законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00257; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 30 437,70грн.; відшкодувати за рахунок Київської міжрегіональної митниці Міндоходів додаткові витрати, понесені позивачем за транспортно - експедиційні послуги (простій) у сумі 1627,49грн., також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами від первинної.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, спростував доводи позивача та довів правомірність своїх дій та винесеного ним рішення.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СавВатс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Ю.А. Ісаєнко

Судді:

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 29.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.