Рішення № 40721918, 24.09.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7395/14-ц

ЗАОЧНЕ Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

24 вересня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінській Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська міська рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська міська рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5. Позивач просить суд визнати недійсним договору купівлі-продажу від 24.05.2007 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нежитлового підвального приміщення, загальною площею 106,7 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі № 6752, витребувати у ОСОБА_4 нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 115,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальною громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради від імені якої діє Департамент комунальної власності Одеської міської ради;, усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_4 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 115,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в книзі: 100НЕЖ-180 (дата реєстрації 29.10.2010 р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на те, що вказане нежитлове приміщення підвалу загальною площею 115,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади та незаконно вибуло з власності громади без її відома та волі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення був сповіщений належним чином, згідно наданої до суду письмової заяви, просить справу розглядати у його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання сповіщалися належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи у відсутності відповідачів до суду не надходило.

Представники третіх осіб у судові засідання не з'явились, про час та місце судових засідань були сповіщені належним чином, причини неявки своїх представників суду не повідомили.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 24.10.2006 р. серія ЯЯЯ 569059, яке було зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.11.2006 року, нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 121,7 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2007 року по справі №2-3457/07 задоволено позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на нежиле приміщення (підвалу). Судом постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на допоміжне приміщення (підвал) загальною площею 106,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

24 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №6752. Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив, допоміжне приміщення (підвал) загальною площею 106,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

08 липня 2010 року між ОСОБА_8, що діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_9, що діяв від імені ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. та зареєстрований в реєстрі за №2136.

Згідно умов договору купівлі-продажу від 08 липня 2010 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5 купив допоміжне приміщення (підвал), яке розташоване за адресо: АДРЕСА_1, загальною площею 106,7 кв.м.

27 жовтня 2010 року був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10. та зареєстрований в реєстрі за №1776, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купив нежитлове приміщення (підвал), загальною площею 115,4 кв.м. по АДРЕСА_1.

27 вересня 2012 року юридичним департаментом Одеської міської ради було подано до суду заяву про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2007 року по справі № 2-3457/07.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси задоволено заяву Одеської міської ради про перегляд вищевказаного заочного рішення та призначено справу до розгляду у загальному порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2013 року по справі № 1522/22901/12 було залишено позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради без розгляду.

Згідно листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 03.04.2014 р. № 1824-12/116 повідомило Департамент комунальної власності Одеської міської ради, що дійсно нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 121,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради згідно свідоцтва про право власності на нежилі підвальні приміщення від 24.10.2006р., а також, що згідно з матеріалами архівних справ БТІ нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 121,7 кв. м. та 115,4 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є тотожними.

Станом на 31 грудня 2012 року спірне нежитлове підвальне приміщення зареєстровано за іншою особою. Внаслідок проведення реконструкції (демонтовані перегородки) загальна площа приміщення складає 115,4 кв.м.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321, 327 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальної власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради по виконанню функцій орендодавця нежитлових приміщень, які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси» Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради є єдиним вповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель (споруд, приміщень), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 року № 384-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 203 правочин не може суперечити законодавству.

Керуючись ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Абзацом 4 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав право відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Крім того, абз. 3 п. 10 вищевказаної Постанова Пленуму ВСУ вказує, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засідання сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунального власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі - продажу якого в установленого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Виходячи із вказаних приписів вбачається, що рішення щодо відчуження комунального майна приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Однак враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 106,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось, тому вибуття спірного приміщення з володіння власника з волі останнього не підтверджуються фактичними обставинами справи.

Відповідно ст. 41 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст.3, ст. 321 ЦК ніхто не можу бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленимх Конституцією та законом.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка не бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем по справі були надані належні письмові докази в обґрунтування позовних вимог, у свою чергу відповідачі та треті особи по справі не надали суду доказів для спростування доводів позивача.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідачів, понесені та документально підтверджені (платіжне доручення №329 від 14.03.2014 року) позивачем судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 243,60 грн..

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 59-60, 88, 169, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська міська рада та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 24.05.2007 року, укладений між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2), нежитлового приміщення (підвал), загальною площею 106,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі № 6752.

Витребувати у ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3) нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 115,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальною громади м. Одеси (тип власності - комунальна), в особі Одеської міської ради (26597691) від імені якої діє Департамент комунальної власності Одеської міської ради (р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).

Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595).

Скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3) на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 115,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в книзі: 100НЕЖ-180 (дата реєстрації 29.10.2010 р.) реєстраційний номер майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно: 18612881.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595) сплачений судовий збір у сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя