Ухвала суду № 40719324, 30.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 818/1998/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 818/1998/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 10.07.2014 року №0001192205.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 818/1998/14 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 10.07.2014 року №0001192205.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: підпункти 288.5.1, 288.5.2, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 р. по справі № 818/1998/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 20.03.2014 р. відповідачем проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 19.06.2014р. №2301/2205/01555007/116 (а.с.16-17).

Під час перевірки встановлено порушення з боку позивача, а саме: занижено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень 2014 року, заявленої товариством в податковій декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік на суму 20425,98 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 10.07.2014 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001192205, яким товариству "Сумська фірма "Усе для дому" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 30638,97 грн., в т.ч.: 20425,98 грн. - основного платежу, 10212,99 грн. - штрафних санкцій (а.с.17).

Не погодившись з оскаржуваним рішенням податкового органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення від 10.07.2014 року №0001192205 прийнято неправомірно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугували висновки податкового органу про те, що оскільки з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки, то позивачем занижено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень 2014 року на суму 20425, 98 грн.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту "б" статті 80 ЗК України є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У відповідності п. "в" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 року № 1378-IV.

Згідно з ч. 5 ст. 5 вказаного Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2004 року № 220 в порядку статті 14 Закону України "Про оренду землі", розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміні коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" укладені договори на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року №28 та №29, в яких визначено, що розмір орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками складає 1% (а.с.7-8).

Разом з тим, з 01 січня 2011 року справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Так, відповідно до вимог п.288.1 та п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно із положенням пп.285.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: …для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Приймаючи рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган виходив з того, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавного податку, то з 01.01.2011 року позивач повинен сплачувати орендну плату в сумі не меншій ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Отже, зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 11.06.2013 року по справам №21-166а13 та №21-443а12.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки укладені між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" договори на право тимчасового користування землею не було розірвано чи змінено, внаслідок чого позивач використовував земельні ділянки та правомірно сплачував оренду плату у визначеному ними розмірі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним нарахування позивачем плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік в розмірі 1% від грошової оцінки землі.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 818/1998/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р. по справі № 818/1998/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.