Ухвала суду № 40719233, 18.02.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження у адміністративній справі

18 лютого 2014 рокум. Ужгород№ 807/4369/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В..,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі :

представника позивача - Майор І.В.,

представника відповідача - Созанський С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою дочірнього підприємства "Барва - Авто" товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" до Чопської митниці Міндоходів про встановлення відсутності компетенції (повноваження), -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18 лютого 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24 лютого 2014 року.

Позивач - дочірнє підприємство "Барва-Авто" товариство з обмеженою відповідальністю "Барва" (далі - ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва») звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Чопської митниці Міндоходів, якою просить: встановити відсутність у Чопської митниці Міндоходів компетенції (повноваження) щодо повернення Чопській митниці бортового напівпричепа марки «SCHMITZ», моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

19 грудня 2013 року до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду подано клопотання представника Чопської Митниці Міндоходів від 19.12.2013 року № 03.1/6-06.40/4836, яким просить закрити провадження у справі, оскільки вважає, що її не слід розглядати в порядку адміністративного судочинства так як вимога Чопської Митниці Державної митної служби (правонаступником якої є Чопська митниця Міндоходів) щодо повернення вказаного напівпричіпу, згідно претензії від 12.06.2013 року № 1/8-8.48/4533 грунтується на договірних, цивільних правовідносинах, підставою виникнення яких є договір від 31.01.2011 року № 51 про відповідальне зберігання.

У вказаній претензії Чопська митниця посилається на норми договору відповідального зберігання та норми цивільного законодавства які регламентують цивільні відносини, пов'язані із виконанням договорів зберігання (ст.ст.950, 951 Цивільного кодексу України)

Вважає, що при виконанні вказаного цивільного договору відповідального зберігання, Чопська митниця не здійснює владні управлінські функції.

Отже, вважає, що наведені обставини вказують, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача заперечив проти заявленого клопотання з мотивів наведених у запереченні проти клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 35-38).

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку, що в задоволенні клопотання представника позивача про закриття провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва», предметом позовних вимог є вимога встановити відсутність у Чопської митниці Міндоходів компетенції (повноваження) щодо повернення Чопській митниці бортового напівпричепа марки "SСНМІТZ", моделі S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом встановлено, що cвою позицію, щодо закриття провадження у справі, відповідач обгрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем існували договірні, цивільні правовідносини, підставою яких був договір від 31.01.2011 року № 51 про відповідальне зберігання.

Матеріалами справи встановлено, що 31.01.2011 року між Чопською митницею (поклажодавець) та ДП «Барва - Авто» ТОВ «Барва» (зберігач) був укладений договір № 51 про відповідальне зберігання майна (далі - Договір), згідно умов якого поклажодавець передав на відповідальне зберігання речові докази по кримінальній справі від 28.01.2011року № 2011/305/03, а саме: бортовий напівпричіп марки «SСНМІТZ», моделі S01, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно п.8 ст.168 Митного кодексу України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору) товари і транспортні засоби, що зберігаються на складах митних органів крім товарів, зазначених у статті 166 цього Кодексу, на складах митних органів можуть зберігатися товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статті 377 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 377 Митного кодексу України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору) вилучення товарів, транспортних засобів і документів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил - вилучаються.

Під складами митних органів розуміються приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів (ст.167 Митного кодексу України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору).

Ст. 170 Митного кодексу України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору) встановлено перелік операцій, які можуть здійснювати підприємства, що зберігають товари на складах митних органів під митним контролем, з дозволу та під контролем цих органів.

Частина 2 ст.172 Митного кодексу України від 11.07.2002 року «Розпорядження товарами і транспортними засобами» передбачає, що транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом для виконання судових рішень.

Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються до Державного бюджету України (ч.5 ст.174 Митного кодексу України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору).

Плату за зберігання товарів і транспортних засобів, зазначених у статтях 166 і 168 Митного кодексу України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору) запроваджено Постановою Кабінету міністрів України від 11 червня 2008 року № 533 «Про запровадження плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів» (надалі - Постанова № 533). Зазначена Постанова № 533, відповідно до її преамбули, була прийнята з метою забезпечення відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням товарів і транспортних засобів на складах митних органів, та у зв'язку з набуттям Україною членства у Світовій організації торгівлі, визначених Державною митною службою, також передбачено, що плата за зберігання визначається Державною митною службою.

Пункт 2 Постанови № 533 встановив, що плата, що вноситься за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів, зараховується в дохід спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до законодавства.

Таким чином, укладаючи договори про відповідальне зберігання, транспортних засобів, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, органи Державної митної служби виконують владні управлінські функції щодо зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів на умовах, в строки та порядку, визначені Митним кодексом України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору) та Кабінетом Міністрів України. Відтак правовідносини, які виникли на підставі укладеного з відповідачем Договору, не засновані, як стверджує відповідач, на принципах диспозитивності та рівності суб'єктів, а є адміністративно-управлінськими відносинами, в яких орган Державної митної служби діяв виключно на виконання розпорядчих актів Кабінету Міністрів України та Митним кодексом України від 11.07.2002 року (в редакції чинній на день укладення Договору).

Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського кодексу України адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, не є предметом регулювання цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене дає підстави стверджувати, що укладений з відповідачем Договір має ознаки адміністративного договору в розумінні пункту 14 статті 3 КАС України.

Адміністративний договір - це дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб 'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, Чопська митниця як орган Державної митної служби відповідно до статті 3 КАС України у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, на який відповідно до закону покладені адміністративно-управлінські функції щодо зберігання транспортних засобів на складах митних органів, нарахуванні та стягненні сум за їх зберігання.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року № К/9991/51610/11 зазначено: «Головною відмінністю адміністративного договору від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту».

Якщо обов'язковим учасником договору відповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владних повноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки суб'єкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб, про що прямо зазначено в п.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 року №10.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас пункт 4 частини 1 статті 17 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п.6 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Отже, враховуючи те, що предметом спору є вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень і крім того, спір пов'язаний з договором, який має адміністративну природу, цей спір є публічно-правовим, а позов ДП «Барва-Авто» ТОВ «Барва» повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства - в задоволенні клопотання про закриття провадження у адміністративній справі слід відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою дочірнього підприємства "Барва - Авто" товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" до Чопської митниці Міндоходів про встановлення відсутності компетенції (повноваження) - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також постановлення ухвали у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.В. Іванчулинець