Ухвала суду № 40718151, 08.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4489/13-а

Категорія: 8.3.3. Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року № 0006751501, № 006741501, -

В С Т А Н О В И В:

28.10.2013 року публічне акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Лиман» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року № 0006751501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17080 грн. та № 006741501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26474 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман» задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.09.2013 року № 0006751501 та № 006741501.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 05.12.2013 року державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування РДВ за червень 2013 року на суму 172023 грн.

Податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.08.2013 року по 11.09.2013 року державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень, липень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.09.2013 року №776/14-04-15-01-19/01373890, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року № 0006751501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17080 грн. та податкове повідомлення-рішення № 006741501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26474 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» було порушено вимоги Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2013 року на 17080 грн., та заниженні суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 26474 грн.

Відповідно до п. 200.1 абз. "а", п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного: відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому п.198.6. ст.198 ПКУ встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності ПКУ або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для визначення права підприємства на відшкодування податку на додану вартість по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність трьох обов'язкових підстав у їх сукупності: здійснення операції з придбання товарів (п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК У країни); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); фактична оплата сум податку отримувачем товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України (п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200 - 200 ПК України).

Допущення будь-яких порушень в цій частині податковим органом виявлено не було.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що право на відшкодування від'ємного значення з ПДВ у підприємства виникає лише після фактичного отримання позивачем товарів (послуг) від постачальника є необґрунтованим, оскільки положення Податкового кодексу України не вимагають обов'язково повного отримання товарів та послуг, а визначальною та достатньою обставиною, яка надає підприємству право отримання бюджетного відшкодування є факт сплати коштів за отримані товари (послуги), а також, відповідно, сплати податку на додану вартість у вартості отриманих товарів.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем безпідставно було зменшено частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, в акті перевірки податковий орган зазначив, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 172023грн. з урахуванням того, що відповідно до п.200.4 ст.200 ПКУ при розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ вважається, що сума податку фактично сплачується отримувачем товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 року №984 акт перевірки не містить чіткого викладення змісту порушення податкового законодавства, не зазначені в акті перевірки і докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції вірно зазначив, що сума не сплачених (на думку відповідача) позивачем як отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України не обґрунтована в акті перевірки.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 року № 0006751501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17080 грн. та № 006741501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26474 грн. прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому підлягають скасуванню.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.