Ухвала суду № 40717921, 23.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1341/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Жука С.І.,судді -Лукянчук О.В.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства «Нікіта-Ром» до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року приватне підприємство «Нікіта-Ром» (надалі - Позивач, ПП «Нікіта-Ром») звернулось до суду з позовом до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000012200 від 08.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 81874,90 грн., з яких за основним платежем 65499,92 грн., за штрафними санкціями 16374,98 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ПП «Нікіта-Ром» зареєстровано 12.03.2009 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 13.03.2009 року, є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100217580 від 20.03.2009 року. Основний вид економічної діяльності - ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування промислового призначення.

04.10.2013 року за №992/10/15-06-22-00 ДПІ було надано ПП «Нікіта-Ром» запит про надання пояснень та їх документального підтвердження відносно господарських відносин з ТОВ «Голдлайн» на суму ПДВ 65500,00 грн. за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року. На вказаний запит ПП «Нікіта-Ром» була надана відповідь, до якої залучені завірені копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «Голдлайн» у червні 2013 року.

На підставі наказу №267 від 03.12.2013 року та повідомлення про перевірку №4081/10/22-001 від 03.12.2013 року, виданого ДПІ, в період з 04.12.2013 року по 10.12.2013 року, головним державним ревізор-інспектором відділу податкового аудиту Поповою Інною Анатоліївною, на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Нікіта-Ром» з питань взаємовідносин з ТОВ «Голдлайн» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року, за наслідками якої складено Акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Нікіта-Ром» з питань взаємовідносин з ТОВ «Голдлайн» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року» №1054/2200/34109029 від 17.12.2013 року (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту по операціям із контрагентом як порушення п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 65499,92 грн..

За актом перевірки підставою для нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язань з ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Голдлайн», оскільки, як вважає ДПІ, правочини позивача з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погодившись з висновками акта перевірки позивач подав заперечення до ДПІ.

Згідно наданої відповіді ДПІ на заперечення за №4628/10/22-12 від 30.12.2013 року у задоволенні вимог Позивача відмовлено, висновки Акту перевірки залишено без змін.

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Голдлайн» обґрунтовується відповідачем виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в акті перевірки Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС №9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 року по 31.07.2013 року». Згідно вказаного акту встановлено відсутність у ТОВ «Голдлайн» виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Враховуючи викладене зустрічною звіркою ТОВ «Голдлайн» документально не підтверджено проведені господарські операції з платниками податків у лютому-липні 2013 року. Звіркою ТОВ «Голдлайн» не підтверджено реальність проведених господарських операцій у лютому-липні 2013 року з платниками податків з урахуванням їх виду, обсягу, якості, розрахунку.

На підставі такої інформації ДПІ в акті перевірки робить висновок, що у позивача по операціям із ТОВ «Голдлайн» відсутній об'єкт оподаткування, а тому такі операції не мають реального характеру.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з ТОВ «Голдлайн» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентом є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагента позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту, а всі господарські операції з ТОВ «Голдлайн» підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ не посилається на невідповідність первинних документів позивача по операціям із ТОВ «Голдлайн» вимогам законодавства.

На підтвердження факту проведення таких операцій позивач долучив до матеріалів справи первинні документи по операціям із вказаним контрагентом, а саме: договір поставки; договір відступлення права вимоги; специфікації; видаткові накладні; акти приймання-передачі предмета продажу; акти здачі-прийняття робіт; податкові накладні; сертифікат відповідності; паспорти на поставлену продукцію; платіжні доручення; рахунки-фактури; видаткові накладні (т.1 а.с.118-186; т.2 а.с.5-48).

Ці документи оформлені з дотриманням вимогам законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Факт того, що контрагент позивача на момент проведення операцій мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платник податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг/товарів у ТОВ «Голдлайн» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагенту товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом.

Крім посилань на вищезазначений акті перевірки Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС №9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року, відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання послуг/товару у ТОВ «Голдлайн».

Сама по собі інформація з наведеного вище акта перевірки стосовно обставин діяльності вказаного контрагента позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Голдлайн» оскаржило в судовому порядку дії Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровської області по проведенню звірки та складення акта перевірки №9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №804/12408/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо формування в Акті №9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року висновку про непідтвердження реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Голдлайн» та контрагентами у лютому-липні 2013 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку; визнано протиправними дії Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо корегування показників податкової звітності TOB «Голдлайн» за лютий-липень 2013 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі Акту №9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року; зобов'язано Західно-Донбаську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності TOB «Голдлайн», що зазначені у податкових декларацій з ПДВ за лютий-липень 2013 року.

Вказаною постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року встановлено, що звірка ТОВ «Голдлайн» проведена податковим органом з порушенням норм закону; висновки акту про укладення договорів ТОВ «Голдлайн» без мети настання реальних наслідків є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ТОВ «Голдлайн» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами.

Отже, оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Голдлайн» свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 08.01.2014 року підлягає скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Любашівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: С.І. Жук О.В. Лукянчук