Вирок № 40717212, 02.10.2014, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/15223/14-к пр. № 1-кп/759/626/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарі - Ткаченко Н.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Житомирі, гр-ка України, українка, заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає: АДРЕСА_2, не судима, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України,

сторони провадження: прокурор Сидоренко О.П., обвинувачена - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншою особою у вересні 2013 року в порушення вимог ст. ст. 81 та 87 ЦК України, ст. ст. 56, 57, 62, 79, 80 та 89 ГК України вчинила фіктивне підприємництво шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Інвест-Агроснаб» (колишня назва ТОВ «БК Южбудсервіс») ЄРДПОУ 33641736 з метою прикриття незаконної діяльності , яка полягала у документальному оформленні фіктивних господарських операцій, а також у незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат при формуванні бази податку з прибутку підприємства на користь інших суб'єктів підприємництва.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємництво, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

08 вересня 2014 року між прокурором прокуратури Житомирської області Сидоренком О.П., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні №32014060000000061, та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного провадження обставин, ОСОБА_1 зобов'язалася під час судового розгляду у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного злочину. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинений злочин, а саме у виді штрафу із застосуванням правил ст. 69 КК України в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн, який вона повинна сплатити. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачена в судовому засіданні також просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявила, що здатна виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, діям обвинуваченої надана правильна правова кваліфікація за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, а тому наявні всі правові підстави для затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_1 узгодженого сторонами цієї угоди покарання.

Крім того, СТЕПАНЕНКО в судовому засіданні надала згоду на застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 році», з огляду на те, що на момент набуття ним чинності мала неповнолітню дитину.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 віднесений до категорії умисних злочинів, які не є тяжкими або особливо тяжкими, тобто згідно із ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» на неї поширюється цей закон, відповідно до вимог ст. 9 якого його виконання покладається на суди.

В силу п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільняються від відбування покарання особи, які на момент вчинення злочину мають дітей, яким не виповнилось 18 років. Як видно з дослідженого судом свідоцтва про народження НОМЕР_1, ОСОБА_1 має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі викладеного, не вбачаючи передбачених законом перешкод для застосування акта амністії до ОСОБА_1 за даним обвинуваченням, керуючись ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 122, 374, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 08 вересня 2014 року між прокурором Сидоренко О.П. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, за якою призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 08 вересня 2014 року покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн).

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за даним вироком.

Речові докази - зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ С.І. ДЯЧУК