Постанова № 40716940, 19.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2014 р. Справа № 804/12013/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраброн Плюс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраброн Плюс» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що полягають у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за результатами якої складено акт від 26.05.2014р. №356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Міраброн Плюс» з контрагентами вказаними у акті від 26.05.2014р. №356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.» нікчемними в силу припису закону;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Міраброн Плюс» за листопад 2013р. - квітень 2014р. на загальну суму 3715 203,00 грн. податкового кредиту та 3733 951 грн. податкових зобов'язань, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових баз сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Міраброн Плюс», здійснені на підставі акту від 26.05.2014р. № 356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових баз інформацію, внесену на підставі акту від 26.05.2014р. № 356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити показники податкової звітності ТОВ «Міраброн Плюс», в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Міраброн Плюс» зазначило у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2013р. - квітень 2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією 26.05.2014р. було складено акт №№ 356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.» за яким фактично було проведено зустрічну звірку позивача та на підставі вказаного акту податковою інспекцією було здійснено коригування показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість за період - листопад 2013р.-квітень 2014р. у електронних базах даних податкової інспекції. Такі дії відповідача позивач вважає перевищенням повноважень з огляду на те, що відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України за результатами проведення зустрічної звірки складається довідка, а згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232 та п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236 у разі не встановлення платника податків за місцезнаходженням складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та вживаються відповідні заходи для розшуку суб'єкта господарювання, передбачені актами ДПС України. Також позивач посилається і на безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті щодо нікчемності укладених позивачем правочинів з огляду на те, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в рамках зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства, оскільки такий контроль реалізується органами державної податкової інспекції шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Окрім того, позивач вказує і на те, що наявність інформації про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставами для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним ЄДРПОУ та за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів. Позивач також не погоджується і з висновками акту щодо нікчемності угод укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки невиконання контрагентами позивача своїх обов'язків не ставить в залежність виникнення у позивача права на податковий кредит у зв'язку з чим вважає, що висновки відповідача в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та такими, що винесені з перевищенням службових повноважень та з порушенням норм чинного законодавства України. Позивач посилається і на те, що згідно до вищенаведених норм не передбачено коригування показників податкової звітності платника податку на додану вартість за результатами проведеної зустрічної звірки без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення згідно до вимог ст.ст. 49, 54 ПК України, а тому просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо вилучення із електронних баз даних показників податкової звітності, які були відкориговані податковим органом на підставі акту від 26.05.2014р. та зобов'язати податкову інспекцію відновити вказані показники, які були позивачем відображені у податкових деклараціях за спірний період.

19.09.2014р. представник позивача надав до канцелярії суду клопотання про розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 05.09.2014р. та 08.09.2014р., що підтверджується електронним звітом про отримання повістки та поштовим повідомленням наявними в матеріалах справи (а.с.74-75 том 2).

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За приписами ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи наведене, подане позивачем клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням вимог ч. 4, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міраброн Плюс» зареєстроване як юридична особа 20.08.2013р. за адресою: м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Авіаційна, буд. 39, з 21.08.2013р. перебувало на обліку як платник податків до бюджету у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та з 11.10.2013р. підприємство є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 11.10.2013р. №200144896, що підтверджується копією статуту позивача, копіями виписки з ЄДРПОУ від 16.01.2014р., витягами з ЄДРПОУ від 15.01.2014р., 06.08.2014р., 11.08.2014р. та копією свідоцтва платника ПДВ (а.с.15-51, 98-100 том 1).

26.05.2014р. податковою інспекцією на підставі службового посвідчення серії КВ №137877виданого 04.03.2013р. ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором Марчук В.А. згідно до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України було проведено зустрічну звірку ТОВ «Міраброн Плюс» щодо підтвердження господарських відносин за період листопад 2013р. - квітень 2014р. за результатами якої складено акт №356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.» за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Міраброн Плюс»:

- відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків господарської операції ТОВ «Міраброн Плюс» листопад 2013р. - квітень 2014р. щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності;

-Пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п. «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в частині включення до податкових зобов'язань сум по господарських операціях, які не здійснювалися, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 3733 951 грн. за січень - квітень 2014р.;

- П.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 3715 203 грн. за січень - квітень 2014р. (а.с.61-74 том 1).

В подальшому на підставі вищевказаного актів, складеного за результатами проведеної зустрічної звірки позивача від 26.05.2014р. податковим органом були відкориговані показники податкової звітності позивача в автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача на рівні ДПА України за період листопад 2013р. - квітень 2014р. про що свідчить зміст позовної заяви позивача ( а.с. 5 том 1).

Позивач вважає дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки за результатами яких складені акт від 26.05.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки та коригування показників податкової звітності на підставі вищевказаного акту протиправними, оскільки такі дії вчинені податковим органом з порушенням п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та просить зобов'язати відповідача вилучити з діючих електронних систем інформацію внесену на підставі вищевказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки, які фактично містять висновки про проведення податкової перевірки позивача та про порушення позивачем вимог ст.ст. 185, 198 ПК України, а також зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності позивача з податку на додану вартість, які були відображені позивачем самостійно у податкових деклараціях за листопад 2013р. - квітень 2014р. та які були відповідачем відкориговані на підставі акту від 26.05.2014р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дій щодо проведення відповідачем зустрічної звірки за результатами якої був складений акт від 26.05.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки, дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача за листопад 2013р. - квітень 2014р. на підставі акту від 26.05.2014р. , зобов'язання відповідача вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, внесену на підставі вказаного вище акту та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності позивача, які були відображені позивачем самостійно у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2013р. - квітень 2014р., виходячи з наступного.

У відповідності до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У відповідності до п.1, п.2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р № 1232 (далі - Порядок № 1232), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податного кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно п.3, п.4 вказаного Порядку №1232 зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

За приписами пункту 6 вказаного Порядку №1232 у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Отже, з аналізу вищенаведених положень діючого податкового законодавства можна прийти до висновку про те, що зустрічною звіркою є співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, при цьому, податкове законодавство надає повноваження податковим органам проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання у разі надіслання та отримання суб'єктом господарювання запиту та надання суб'єктом господарювання відповідних первинних бухгалтерських документів на запит податкової інспекції та за результатами проведення зустрічних звірок податковою інспекцією повинна складатися довідка.

Як встановлено зі змісту акту від 26.05.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» вбачається, що податковим органом будь-якого письмового запиту на адресу позивача не надсилалося, навпаки, у акті зазначено, що провести зустрічну звірку неможливо у зв'язку з тим, що посадові особи за адресою ТОВ «Міраброн Плюс» не знаходяться (а.с.61 том 1).

Однак, податковим органом фактично була проведена зустрічна звірка без співставлення показників податкової звітності з первинними бухгалтерськими документами позивача про що свідчать зміст та висновки акту від 26.05.2014р., складені посадовою особою відповідача (а.с.61-74 том 1).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що податковим органом під час проведення зустрічної звірки не було здійснено співставлення показників податкової звітності позивача з первинними бухгалтерськими документами, що підтверджується змістом вищенаведеного акту, а тому проведення зустрічної звірки 26.05.2014р. без направлення або вручення відповідного запиту суб'єкту господарювання здійснено відповідачем з порушенням вимог п.73.5 ст. 73 ПК України та п.6 Порядку №1232.

Також, судом встановлено, що податковим органом за результатами проведеної зустрічної позивача від 26.05.2014р. не було складено відповідної довідки у порушення вимог п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України.

Натомість, податковим органом було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача у якому містяться висновки про порушення позивачем ст. ст.185, 198 ПК України (а.с.61-74 том 1).

Однак, вищевказані дії відповідача є протиправними з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236 ( далі - наказ №236) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження такого запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його в журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що за умов встановлення відсутності суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням (податковою адресою) податковим органом складається акт лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання згідно з додатком 3 наказу №236.

При цьому, із дослідженого судом зразку форми акту видно, що у ньому не передбачено права податкового органу робити висновки щодо порушення чи відсутності порушення суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки 26.05.2014р. без направлення на адресу позивача відповідного запиту та без співставлення первинних бухгалтерських документів за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки позивача в якому містяться посилання на порушення позивачем вимог податкового законодавства вчинені посадовими особами відповідача всупереч вимогам п.п.4 п.4 наказу №236.

Окрім того, судом встановлено, що на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача у якому міститься інформація про порушення позивачем вимог податкового законодавства від 26.05.2014р. податковим органом були здійснені коригування показників податкової звітності позивача у електронних автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період листопад 2013р. - квітень 2014р., що підтверджується змістом позову (а.с.5 том 1).

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, який втратив чинність на підставі наказу №165 від 14.06.2013р.

Відповідно до п.п.1.3.1 п.1.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника податку - фізичної особи-підприємця, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013р. №165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти, як підсистеми інформаційної системи: «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів».

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012р. № 516 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в автоматизованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в автоматизованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд приходить до висновку, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

У зв'язку з наведеним, підлягають і задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акту №356/25-51-22-03/38890006 від 26.05.2014р. за період - листопад 2013р. - квітень 2014р., а також позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити вищевказані показники податкової звітності позивача, які були ним відображені у податкових деклараціях з ПДВ за вищевказаний період.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій щодо проведення зустрічної звірки за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.05.2014р., а також правомірності дій щодо коригування в електронній автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі вищевказаного акту.

Також відповідачем не спростовано будь-якими доказами і факту відсутності коригування показників податкової звітності позивача відповідачем на підставі акту від 26.05.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо вилучення та відновлення в електронних автоматизованих системах показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період - листопад 2013р. - квітень 2014р.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених позивачем з контрагентами вказаними у акті від 26.05.2014р. №№356/25-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р. нікчемними в силу припису закону, виходячи з наступного.

Фактично позивач у такий спосіб оскаржує дії посадової особи податкового органу щодо висновків, викладених у акті від 26.05.2014р. про визнання правочинів, укладених позивачем з його контрагентами нікчемними.

В той же час, слід зазначити, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі ( Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деяк питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Як вбачається зі змісту позовних вимог та наданих матеріалів, позивачем оскаржуються дії відповідача щодо висновків, викладених у акті від 26.05.2014 року, наведених у ньому податковим інспектором.

Оскаржувані дії та висновки акту не є нормативним актом, оскільки не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права, не носять загальний чи локальний характер та не застосовуються неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті від 26.05.2014р. не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Сам акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, та відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і висновки, викладені в акті не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадані висновки.

Таким чином, зазначений акт, а також дії та висновки акту від 26.05.2014р. не можуть розглядатися як правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене та те, що дії щодо висновків, викладених в акті від 26.05.2014р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача по викладенню висновків у акті про нікчемність укладених угод не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з наведеного, слід стягнути Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 грн. 54 коп. понесені позивачем згідно квитанції № 12349797 від 07.08.2014р.(а.с.2 том 1) з урахуванням вимог ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраброн Плюс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що полягають у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за результатами якої складено акт від 26.05.2014р. №356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Міраброн Плюс» за листопад 2013р. - квітень 2014р. на загальну суму 3715 203,00 грн. податкового кредиту та 3733 951 грн. податкових зобов'язань, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових баз сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Міраброн Плюс», здійснені на підставі акту від 26.05.2014р. № 356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових баз інформацію, внесену на підставі акту від 26.05.2014р. № 356/26-51-22-03/38890006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міраброн Плюс» за період листопад 2013р. - квітень 2014р.».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити показники податкової звітності ТОВ «Міраброн Плюс», в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Міраброн Плюс» зазначило у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад 2013р. - квітень 2014р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраброн Плюс» (49017, м. Дніпропетровськ вул.Авіаційна, буд. 39, код ЄДРПОУ 38890006) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 грн. 54 коп.(тридцять шість грн. 54 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва