Рішення № 40716853, 29.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2745/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 3 655,25 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» подало позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 3 655,25 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 14.08.2014р.

З підстав викладених в ухвалі суду від 14.08.2014р. розгляд справи відкладено на 16.09.2014р., а 16.09.2014р. на 29.09.2014р.

В судове засідання 29.09.2014р. представник позивача явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив.

Відповідач вкотре у судове засідання 29.09.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача від 22.07.2014 року №19034844 станом на 22.07.2014 року місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: АДРЕСА_1 (належним чином завірена копія Витягу з ЄДРЮО та ФОП у справі), поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За закінченням терміну зберігання» (докази в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 ГПК України.

Враховуючи те, що норми статті 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 29.09.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ «ЄВРОТЕК» (позивач у справі, орендар за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі, суборендар за договором) 05 березня 2013 року укладено Договір суборенди № ГО-063-21(надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендар зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове, платне володіння та користування (надалі - в суборенду) нежитлове приміщення, розташоване в супермаркеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, надалі у тексті - Супермаркет. Нежитлове приміщення, що передається в суборенду на підставі цього Договору, далі у тексті - приміщення. Детальне розташування та площа Приміщення зазначені у додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до Договору відповідачу для використання за цільовим призначенням на підставі Акта приймання-передачі від 14.03.2013р. було передано приміщення площею 20,3 кв.м., розташоване в супермаркеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_3. Даний акт підписаний сторонами та не заперечується.

29.11.2013р. сторони уклали Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору, якою зменшили строк дії оренди. Встановили, що суборендар має право користуватися приміщенням до 30.11.2013р.

На виконання умов Договору відповідач повернув орендоване приміщення позивачу за Актом прийому-передачі від 30 листопада 2013 року.

Відповідно п. 3.1. договору суборендар зобов'язується вносити суборендну плату у розмірі, погодженому сторонами в Додатку №3 до цього Договору. У п.1 Додатку №3 до Договору встановлено суборендну плату без врахування індексації за 1 (один) повний календарний місяць у розмірі 2 639,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.3.2. Договору передбачено відповідача відшкодовувати витрати, пов'язані із експлуатацією та утриманням супермаркету, а саме: суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю витрати, пов'язані з експлуатацією та утриманням супермаркету, які включають частину витрат орендаря на загальну охорону супермаркету; прибирання місць загального користування супермаркету і прилеглої до неї території; вивіз твердих побутових відходів; теплопостачання; обслуговування систем кондиціювання та вентиляції; витрати пов'язані з експлуатацією ескалаторів та ліфтів (якщо супермаркет обладнаний ескалаторами та/або ліфтами), систем протипожежної сигналізації та пожежегасіння; обслуговуванням автомобільної стоянки біля супермаркету, а також інші необхідні витрати на експлуатацію та/або утримання супермаркету (надалі - експлуатаційні витрати). Розмір експлуатаційних витрат погоджується Сторонами в додатку №3 до цього Договору. Пунктом 4 Додатку №3 до Договору встановлене зобов'язання відповідача відшкодовувати позивачу за 1 (один) повний календарний місяць експлуатаційні витрати в розмірі 562,72 грн., в т.ч. ПДВ.

Підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 Договору встановлено орендар до 17 (сімнадцятого) числа місяця, що передує оплачуваному, виставляє суборендареві рахунки щодо суборендної плати та експлуатаційних витрат. Всі платежі, починаючи з платежів за другий місяць строку суборенди, здійснюються щомісяця авансом не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує оплачуваному. Якщо станом на 17 (сімнадцяте) число місяця, що передує оплачуваному, суборендар не отримав будь-якого рахунка, він зобов'язаний звернутися до орендаря з проханням надати відповідний рахунок повторно та самостійно отримати його від орендаря; таке звернення не звільняє суборендаря від обов'язку своєчасно здійснити розрахунки.

Відповідно до п. 3.3. Договору, якщо приміщення обладнане відповідними лічильниками, суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю плату за водопостачання, водовідведення, електроенергію у розмірі, визначеному відповідно до показників лічильників та чинних тарифів.

У підпункті 3.7.2 пункту 3.7. Договору погоджено, що рахунки на відшкодування комунальних платежів виставляються до 17 числа місяця, наступного за оплачуваним, відшкодування здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним.

Однак, всупереч умовам Договору відповідачем порушено строки розрахунків, а саме прострочено внесення суборендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат та оплату електроенергії спожитої відповідачем. У зв'язку з чим, виникла заборгованість в сумі 2 213,04 грн. згідно виставлених рахунків (копії в матеріалах справи).

Крім цього, відповідачем не заперечується існування заборгованості в сумі 2 213,04 грн., що підтверджується відповідачем у підписаній ним розписці від 11.12.2013р., згідно якої відповідач зобов'язався погасити заборгованість в сумі 2 213,04 грн. в період: до 25.12.2013р. - 1000,00 грн. та до 25.01.2014р. - 1 223,04 грн.

Однак на момент розгляду справи в суді сторонами не подано доказів належного виконання умов Договору.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 13,71 грн. - пені, 442,61 грн. - 20% штрафу за прострочення грошового виконання зобов'язання більш ніж 20 календарних днів, 663,92 грн. - 30% штрафу за прострочення грошового виконання зобов'язання більш ніж 40 календарних днів, 273,33 грн. - інфляційні втрати та 48,64 грн.- 3% річних.(розрахунок в матеріалах справи).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору суборенди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату.

Згідно ст.526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати суборендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат та відшкодування вартості електроенергії не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 2 213,04 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок , встановив, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 48,64 грн. та інфляційні втрати 273,33 грн., нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно до п.11.3. Договору , за кожен день прострочення суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 13,71 грн. в межах заявлених позовних вимог, нарахована правомірно та підлягає стягненню.

Відповідно п. 11.5. Договору встановлено сторонами, якщо прострочення суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, перевищує 20 (двадцять) календарних днів, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) відповідно від простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором.

Кірм цього, п.11.6. Договору встановлено, якщо прострочення суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, перевищує 40 (сорок) календарних днів, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) відповідно від простроченої суми суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 ЦК України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Заявлений позивачем до стягнення 442,61 грн. - 20% штрафу за прострочення грошового виконання зобов'язання більш ніж 20 календарних днів та 663,92 грн. - 30% штрафу за прострочення грошового виконання зобов'язання більш ніж 40 календарних днів, нараховані правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-РОЗДРІБНА КОМПАНІЯ «ЄВРОТЕК» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, буд.5, корп.2; ідентифікаційний код юридичної особи 37378350) 2 213,04грн. - основна заборгованість; 13,71 грн. - пеня; 442,61 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 20 календарних днів; 663,92 - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 40 календарних днів; 273,33 грн. - інфляції втрати; 48,64 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.09.2014 року.

Суддя Коссак С.М.