Рішення № 40716140, 24.09.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8894/14-ц

провадження 2/369/3601/14

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Києво-Святошинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком, усунення перешкод у здійснення права власності та зобов'язання вчинити дію, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить 3/4 житлового будинку по АДРЕСА_1. Відповідачі по справі не є власниками житлового будинку, але зареєстровані в даному будинку. Родина відповідачів чинить їй опір у здійсненні права власності на житлове приміщення, тому між ними склались неприязні стосунки. На підставі ст.ст. 182, 383, 386, 391, 1297 ЦК України та ст..ст. 150, 155 ЖК України, просила суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратила право користування житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; усунути перешкоди їй у здійснені права власності на належне їй майно шляхом зобов'язання відділу УДМС України в Київській області здійснити скасування реєстрації та виписати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача та позивачка позов підтримали. Суду пояснили, що відповідачі були зареєстровані в житловому будинку як члени сімї власника будинку. Після смерті власника, вона успадкувала частину житлового будинку, а саме ? частин. Іншу ? частину - відповідач ОСОБА_2, але він не реєструє своє право власності на спадкове майно. Вони захопили кімнату, і можливо там знаходяться їх речі. Хто проживає в будинку їй не відомо, витрати по утриманню майна вона не несе, оскільки відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні даним будинком. Просили задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти позову заперечували. Суду пояснили, що вони проживають в даному будинку, а саме в кімнаті, яку їм в користування виділила бабуся. Вони постійно несуть витрати по триманню майна, сплачують комунальні послуги. В даний час триває спір щодо права власності на даний будинок, а саме щодо розміру часток спадкоємців. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник Києво-Святошинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Київській області не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У свідоцтві про право на спадщину вказано, що на іншу ? частину житлового будинку свідоцтво не видавалось.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2485168 від 16 квітня 12013 року право власності на житловий будинок зареєстровано позивачкою 16 квітня 2013 року.

З оглянутих в судовому засіданні паспортів відповідачів вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку вони були зареєстровані як члени сімї власника колишнім власником житлового будинку, що не оспорювалось сторонами при розгляді справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, діти і батьки.

Таким чином, відповідачі були членами сім'ї власника та мали право користування жилим приміщенням.

За правилом ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7. Після смерті спадщину прийняли ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який при заповіті успадковує обов'язкову частку в спадщині.

За життя ОСОБА_7 склала 05 грудня 2008 року заповіт, яким своє майно заповідала ОСОБА_6

Також з пояснень сторін встановлено, що в даний час у провадженні Києво-Святошинського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Ст.ст. 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.

Згідно ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

П.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначає, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.

Доказів того, що відповідачі не проживають у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, своїх речей там не зберігають, житловою площею не цікавляться, витрати по його утриманню не несуть, дій які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчинили, суду не подали. Натомість судом встановлено, що відповідачі по справі на час розгляду справи подовжують проживати в спірному будинку, користуються ним, несуть витрати по утримання майна, сплачують необхідні комунальні послуги.

Доводи позивача, що вона як власник має право вимагати усунення порушень свого права, суд оцінює критично, оскільки іншу ?? частину спадкового майна за наявності заповіту успадковував ОСОБА_2, між сторонами триває спір щодо спадкового майна, тому їх не можна визнати такими, що втратили право користування житловим будинком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відділу зняти з реєстрації відповідачів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.Оскільки чинним законодавством не передбачено зобов'язання в судовому порядку виписати відповідачів з житлового, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Києво-Святошинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком, усунення перешкод у здійснення права власності та зобов'язання вчинити дію - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич