Ухвала суду № 40715701, 17.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2441/14

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 7143 грн. 11 коп. та перерахувати кошти до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не повідомила центр зайнятості про перебування у трудових відносинах з ТОВ «Руш», чим порушила вимоги п.2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1533 відповідач зобов'язаний повернути кошти, але в добровільному порядку цього не зробив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вищезазначеними позовними вимогами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, клопотань від усіх осіб які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів відповідно до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що громадянка ОСОБА_1 29.11.2012р. звернулася як шукаюча роботу до Центру зайнятості Суворовського району м.Одеси. Останнє місце роботи - головний касир ПАТ «Креді Агріколь Банк», звільнена 31.12.2010 року. 06.12.2012р. на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.12.2012 року згідно наказу №НТ 121206 від 06.12.2012р відповідачці надано статус безробітного. Наказом Центру зайнятості від 06.12.2012р. №НТ 121206 було розпочато виплату допомоги по безробіттю з 06.12.2012р., в подальшому цей наказ скасовано. Наказом від 11.03.2013р. №НТ130311 призначено виплату по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Наказом від 11.10.2013р. №НТ131011 припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв'язку із працевлаштуванням відповідачки, а також припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної. Наказом від 16.12.2013р. №НТ131216 прийнято рішення про повернення коштів згідно п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307 (надалі - Порядок №307), виплачених з 23.04.2013р. по 26.09.2013р. у сумі 7143,11грн. Таке рішення прийняте у зв'язку із проведенням перевірки, в ході якої згідно Акту №194 від 04.12.2013р. встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Руш» з 23.04.2013р. по 01.05.2013р. (накази про прийняття на роботу та звільнення за власним бажанням, видані ТОВ «Руш»).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протягом періоду роботи у ТОВ «Руш» ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата у сумі 342,86грн., отже за переконанням суду одержання нею за цей період допомоги по безробіттю у сумі 400,67грн. (з 23.04.2013р. по 01.05.2013р.) разом із заробітною платою не є законним та в цих межах позивач обґрунтовано вимагає повернення виплаченої допомоги.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

Згідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на: матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі п.п 1 п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р., виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно - правовими угодами).

Згідно п. 6.14 Порядку №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю, безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Руш» в період з 23.04.13 р. по 01.05.13 р., за який позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 342, 86 грн. (а.с. 9).

Факт працевлаштування ОСОБА_1 у період перебування на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м.Одеси відповідачкою визнається та підтверджується листом ТОВ «Руш» від 28.11.2013 року №28/11-13-02, заявою ОСОБА_1 від 19.04.2013 року про прийняття роботу на посаду продавця непродовольчого товару, наказом ТОВ «Руш» від 23.04.2013 року №75-КП про прийняття на роботу, заявою відповідачки від 30.04.2013 року про звільнення за власним бажанням, наказом від 01.05.2013 року №82-КУ про звільнення, розпискою про отримання ОСОБА_1 25.11.2013 року трудової книжки у зв'язку зі звільненням.

ОСОБА_1 не повідомила центр зайнятості про перебування у трудових відносинах з ТОВ «Руш» у період з 23.04.2013р. по 01.05.2013р.

Відповідно до довідки з Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси від 16.12.2012 року ОСОБА_1 за період перебування на обліку в Центрі зайнятості Суворовського району м. Одеси з 06.12.2012 року по 11.10.2013 року отримала допомогу по безробіттю в загальному розмірі 7143,11грн. (а.с.20).

З цієї довідки убачається, що у квітні 2013р. ОСОБА_1 було виплачено 1502,50грн., у тому числі 400,67грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було прийнято наказ від 16.12.2013 № НТ131216 про повернення коштів на підставі п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 за період з 23.04.2013 р. по 26.09.2013 р. (момент припинення виплат) у сумі 7143,11 грн. (а.с. 15-17). У зв`язку з чим ОСОБА_1 була надіслана претензія від 17.12.2013р. №4909/02/06 про необхідність повернути кошти в сумі 7143,11 грн. протягом місяця з дня отримання претензії (а.с. 18-19), яка не була виконана у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вищезазначеними пощовними вимогами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення по безробіттю за період з 23.04.2013 року по 01.05.2013 року у розмірі 400,67 грн. є доведеними, обґрунтованими, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик