Рішення № 40715231, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15110/14 29.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «САММІТ»

про стягнення 15885,18 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Пухальська І.С., довіреність б/н від 17.06.2014;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «САММІТ» про стягнення 15885,18 грн. попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі рахунків №457/9103 від 03.04.2013 та №457/9218 від 06.09.2013 здійснив попередню оплату періодичних видань за ІІ півріччя 2013 року, втім відповідач поставку оплачених видань не здійснив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2014 порушено провадження у справі №910/15110/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/15110/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/15110/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/15110/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/15110/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 29.09.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання 29.09.2014 своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час судового засідання, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року між з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «САММІТ» було досягнуто домовленості щодо поставки періодичних видань на ІІ півріччя 2013 року і надання послуг з їх доставки.

Так, 03.04.2013 відповідач виставив позивачу рахунок №457/9103 на загальну суму 7925,31 грн. за підписку періодичних видань на ІІ півріччя 2013 року, а саме: «Все о бухгалтерском учете», «Контракты» (Россия), «Системный администратор» (Россия), «Инвестгазета», «Linux Format» (Линукс формат) (Россия), «Бизнес комплект».

П.1 підписних правил рахунку №457/9103 від 03.04.2013 встановлено, що оплата рахунку здійснюється платником у вигляді 100% передплати шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача протягом 3 (трьох) днів з дати виписки рахунку, але не пізніше дати закриття підписки на відповідні видання.

06.09.2013 відповідач виставив позивачу рахунок №457/9218 на загальну суму 7959,87 грн. за підписку періодичних видань на ІІ півріччя 2013 року, а саме: «Бизнес комплект», «Все о бухгалтерском учете», «Контракты» (Россия), «Системный администратор», «Инвестгазета», «Linux Format» (Линукс формат) (Россия).

П.1 підписних правил оплата вказаного рахунку здійснюється платником стовідсотковою передплатою, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача впродовж 3 (трьох) днів від дати виписки рахунку. У випадку здійснення оплати рахунку після 18-го числа місяця, попереднього до місяця початку передплатного обслуговування (а за умови наявності в замовленні видань Росії та інших країн при здійсненні оплати рахунку після 5-го числа), передплатний період скорочується на 1 місяць (номер) з поверненням на розрахунковий рахунок платника невикористаних засобів.

Згідно п.2 вищевказаних правил доставка періодичних видань здійснюється в стандартній упаковці в робочі дні та факт отримання видань завірюється підписом і прізвищем отримувача (або відповідальної особи) з зазначенням часу доставки видання в маршрутному листі кур'єра відповідача.

04.04.2013 та 06.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» на підставі рахунків №457/9103 від 03.04.2013 та №457/9218 від 06.09.2013 здійснило попередню оплату в загальній сумі 15885,18 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «САММІТ», що підтверджується платіжними дорученнями №441 від 04.04.2013, №1106 від 06.09.2013 та виписками по особовому рахунку, які знаходиться в матеріалах справи.

В той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив поставку оплаченого товару.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу №110-14 від 13.05.2014, одержану останнім 22.04.2014, в якій вимагав повернення сплачених грошових коштів в розмірі 15885,18 грн. в 7-денний строк з дня одержання цієї претензії-вимоги.

Проте у визначений термін відповідач кошти у сумі 15885,18 грн. не повернув та продукцію не поставив.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Факт виставлення відповідачем рахунків, які містять найменування товару, його кількість та ціну та їх акцепт позивачем шляхом здійснення попередньої оплати, свідчить про укладення між сторонами спору правочину на поставку продукції в спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов рахунків №457/9103 від 03.04.2013 та №457/9218 від 06.09.2013 перерахував відповідачу передплату в сумі 15885,18 грн., тоді як відповідач у встановлений договором строк поставку продукції не здійснив.

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, у разі неналежного виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання оплаченого товару, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання одного із визначених варіантів правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 №3-127гс11.

Відтак, оскільки попередню оплату продукції здійснено, але продукцію не поставлено, позивач в порядку вказаної статті, звернувся до відповідача з вимогою повернути перераховані кошти в якості попередньої оплати в сумі 15885,18 грн., втім, відповідач відповідь на дану претензію не надав, грошові кошти не повернув.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 15885,18 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки продукції та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем в претензії-вимозі №110-14 від 13.05.2014 щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15885,18 грн. попередньої оплати.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути сплачену позивачем попередню оплату.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «САММІТ» (03127, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 55, кв.4, ідентифікаційний код 23522899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» (04107, м.Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд. 3/7, ідентифікаційний код 33750826) 15885 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят пять) грн. 18 коп. попередньої оплати та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2014.

Суддя Т.В. Васильченко