Вирок № 40714493, 02.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/979/14

Номер справи місцевого суду: 520/2235/14-к

Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.

Доповідач Стоянова Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого: судді Стоянової Л.О.,

суддів: Тітієвської В.Д., Топал О.К.,

за участю прокурора Каражеляско А.В.,

при секретарі Добряк Н.І.

за участю обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляції прокурора прокуратури Київського району м. Одеси та обвинуваченого ОСОБА_2. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2014р., яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на один рік,

встановила:

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, він 23.12.2013р. о 17.45 год., керуючи технічно справним автомобілем «DAEWOO LANOS» д/н НОМЕР_3, який належить ОСОБА_3, рухаючись в м. Одесі по Фонтанській дорозі з боку вул.. Черняхівського в напрямку вул. Посмітного, біля будинку 14-А, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перетинала проїжджу частину з права наліво по ходу руху автомобіля по нерегульованому визначеному дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою «Зебра». В результаті наїзду пішоходові були заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляціях:

- прокурор зазначив, що суд призначив ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, чим порушив вимоги вказаної статті. Так, на думку прокурора, застосування ст. 75 КК України можливо лише до основного покарання, а звільнення від відбування додаткового покарання цією нормою закону не передбачено.

За таких обставин прокурор просить вирок суду змінити та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у вигляді одного року обмеження волі. Відповідно до ст.. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: повідомляти органи кримінально виконавчої інспекції про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- обвинувачений у апеляції зазначив, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову необґрунтований, оскільки сума завданої матеріальної шкоди та розмір моральної шкоди, завданої потерпілій, не конкретизовані. Суд також не взяв до уваги доводи засудженого щодо завищення розміру витрат на лікування, реабілітаційних заходів, не навів з яких саме витрат складається обсяг понесеної потерпілою матеріальної шкоди.

Крім того, при призначенні покарання суд не врахував, що він позитивно характеризується, а вчинений злочин є необережним, мати ОСОБА_2 страждає тяжкою хворобою, у зв'язку з чим йому потрібен автомобіль для транспортування матері до лікарні.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просить змінити вирок суду, цивільний позов задовольнити частково, у частині призначеного йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами-скасувати.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції та заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого;обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляції та заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій , колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню, а вирок підлягає скасуванню з постановленням нового вироку за наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами та ніким не оспорюється, а його дії вірно кваліфіковано судом першої інстанції за ст. 286 ч.1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Доводи обвинуваченого про те, що вирок суду в частині цивільного позову не є обґрунтованим, не відповідає дійсності. Так, з матеріалів справи вбачається, що заявлена потерпілою сума відшкодування матеріальної шкоди підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а позов в частині відшкодування моральної шкоди було задоволено частково з урахуванням усіх обставин по справі.

З резолютивної частини вироку вбачається, що ОСОБА_2 призначено основне покарання у виді обмеження волі та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та застосовано дію ст. 75 КК України, відповідно до якої ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, твердження прокурора про те, що ст. 75 КК України не передбачено звільнення від додаткового покарання, є обґрунтованим.

За таких обставин не може бути й задоволено вимоги засудженого у частині скасування додаткового покарання.

Таким чином, вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при застосуванні ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419 КК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області, -

Ухвалила:

Апеляцію прокурора задовольнити, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 07.07.2014р. відносно ОСОБА_2, - скасувати.

Постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на один рік.

У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: повідомляти органи кримінально- виконавчої інспекції про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 35173 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_2) на користь КУ «Міська Клінічна лікарня №11» (р/с 35411001046273, код 02774415, МФО 828011, в ГУГКСУ в Одеській області) 399 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_2) на користь держави судові витрати у сумі 294 грн. за проведення трасологічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_2) на користь держави судові витрати у сумі 294 грн. за проведення автотехнічної експертизи.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Стоянова Л.О.

Топал О.К.

Тітієвська В.Д.