Ухвала суду № 40714313, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/12312/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємство "Росдизельсервіс" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємство "Росдизельсервіс" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення №0000731502 від 11.04.2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 26.02.2013 року № 254, працівниками Криворізької центральної МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Спільне Українсько-Російське підприємство "Росдизельсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з: ТОВ "Ривс" за період з 01.12.2011 року по 30.10.2012 року, ТОВ "Ферріт-Д" за період з 01.02.2012 року по 30.10.2012 року, за результатами якої складено акт №678/220/31550862 від 13.03.2013 року.

В акті перевірки зафіксовано наступні порушення ТОВ "Спільне Українсько-Російське підприємство "Росдизельсервіс":

- п.44.1 ст.44 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, а саме: документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальниками та покупцями, зазначеними в акті перевірки;

- в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198 ПК України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму всього 158 248,39 грн., а саме: під час взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за грудень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 13 000,05 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за січень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 6 161,64 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за лютий 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 9 078 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 3 603,40 грн. - всього у сумі 12 681,40 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за березень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 4 316,40 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 8 887 грн. - всього у сумі 13 203,40 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за квітень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 14873,50 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за травень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 5 860,60 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 5 705,40 грн. - всього у сумі 11 566,00 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за червень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 4880 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 13232,40 грн. - всього у сумі 18112,40 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за липень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 10 655,20 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 2 561,20 грн. - всього у сумі 13 216,40 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за серпень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 16 019,40 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 9 358,00 грн. - всього у сумі 25 377,40 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за вересень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 9 561,20 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 8 338 грн. - всього у сумі 17 899,20 грн.; під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ривс" за жовтень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 6 097 грн. та ТОВ "Ферріт-Д" у сумі податкового кредиту 6 060 грн. - всього у сумі 12 157 грн.;

- в порушення п.44.4 ст.44, ст.185, ст.188 ПК України, завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму всього 165 606,30 грн., а саме: за грудень 2011 року на суму 5 624 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 3 624 грн. та ПрАТ "Запорізьке кар'єроуправління" на суму 2 000 грн.; за січень 2012 року на суму 7 752,40 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 2 436,80 грн. та ТОВ "Промтехтранс" на суму 5 315,60 грн.; за лютий 2012 року на суму 4 486 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 1 810 грн. та ТОВ "Промтехтранс" на суму 2676 грн.; за березень 2012 року на суму 13 131,60 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 4 366 грн., ПАТ "Подільські Товтри" на суму 2 188,40 грн., ТОВ "Бантишівський щебінь" на суму 148 грн., ТОВ "Єврощебінь" на суму 170 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 6 235,20 грн., ТОВ "Ресурс" на суму 24,00 грн.; за квітень 2012 року на суму 11 359,60 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 5 054,40 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 11 023,60 грн., ТОВ "Єврощебінь" на суму 336 грн.; за травень 2012 року на суму 15 139 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 4 906,20 грн., ПАТ "Подільські Товтри" на суму 2 893,40 грн., ТОВ "Єврощебінь" на суму 479,60 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 6 822,20 грн., ТОВ "Ресурс" на суму 37,60 грн.; за червень 2012 року на суму 20 863,18 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 9 413,78 грн., ПАТ "Подільські Товтри" на суму 9 918,40 грн., ТОВ "Єврощебінь" на суму 363 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 860,80 грн., ТОВ "Ресурс" на суму 307,20 грн.; за липень 2012 року на суму 19 866,31 грн. у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 5 225,91 грн., ПАТ "Подільські Товтри" на суму 3 328 грн., ТОВ "Єврощебінь" на суму 1 878,40 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 9 434 грн.; за серпень 2012 року на суму 39 291,20 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 23 261,80 грн., ПАТ "Подільські Товтри" на суму 2 492 грн., ТОВ "Єврощебінь" на суму 980 грн., ТОВ "НВП "Техно-консалт" на суму 394,20 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 12 163,30 грн.; за вересень 2012 року на суму 7 387,18 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 2 686,40 грн., ПАТ "Подільські Товтри" на суму 2 420,78 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 2280 грн.; за жовтень 2012 року на суму 20705,83 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПАТ "Кіровоградграніт" на суму 4 414,40 грн., ПАТ "Подільські Товтри" на суму 9 100,83 грн., ТОВ "Елгран" на суму 1 009,20 грн., ТОВ "НВП "Техно-консалт" на суму 482,80 грн., ТОВ "Промтехтранс" на суму 5 698,60 грн.;

- в результаті віднесення до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та у зв'язку з відсутністю подальшої реалізації товарів, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 13 990 грн., у тому числі по податковим періодам, та сумам заниження: у грудні 2011 року на суму 7 253 грн.; у січні 2012 року на суму 1 781 грн.; у лютому 2012 року на суму 493 грн.; у березні 2012 року на суму 77 грн.; у квітні 2012 року на суму 307 грн.; у травні 2012 року на суму 11 грн.; у липні 2012 року на суму 436 грн.; у серпні 2012 року на суму 40 грн.; у вересні 2012 року на суму 3 592 грн..

На підставі акту перевірки, 11.04.2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000731502, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 487,50 грн., в тому числі за основним платежем 13 990 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 497,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 року (далі - Закон України №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до ст. 9 Закону України №996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "Ферріт-Д" та ТОВ "Ривс".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.01.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Ферріт-Д" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2501, за умовами якого продавець зобов'язувався у визначені строки передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію: запасні частини до великовантажних автомобілів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору та здійснення придбання продукції у ТОВ "Ферріт-Д" позивачем надано суду наступні документи: накладна № 266 від 08.02.2012 року з зазначенням проданого товару на загальну суму 21 620,40 грн.; накладна № 1239 від 28.03.2012 року з зазначенням проданого товару на загальну суму 53 322,00 грн.; накладна № 2370 від 11.05.2012 року на суму 34 232,40 грн.; накладна № 3123 від 06.06.2012 року на суму 79 394,40 грн.; накладна № 4720 від 31.07.2012 року на суму 15 367,20 грн.; накладна № 5365 від 10.08.2012 року на суму 56 148,00 грн.; накладна № 5958 від 05.09.2012 року на суму 50 028,00 грн.; № 7168 від 22.10.2012 року на суму 36 360,00 грн.; податкові накладні № 70 від 08.02.2012 року, № 406 від 28.03.2012 року, № 44 від 11.05.2012 року, № 30 від 06.06.2012 року, № 507 від 31.07.2012 року, № 119 від 10.08.2012 року, № 16 від 05.09.2012 року, № 188 від 22.10.2012 року.

Також, судом встановлено, що 24.11.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Ривс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №024/11, за умовами якого продавець зобов'язувався у визначені строки передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію: запасні частини до великовантажних автомобілів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору та здійснення придбання продукції у ТОВ "Ривс" позивачем надано суду наступні документи: накладна № 750 від 24.02.2012 року з зазначенням проданого товару на загальну суму 54 468,00 грн.; накладна № 1296 від 14.03.2012 року на суму 10 137,60 грн.; накладна № 1118 від 02.03.2012 року на суму 15 760,80 грн.; накладна 2250 від 23.04.2012 року на суму 65 552,00 грн.; накладна № 2166 від 11.04.2012 року на суму 23 688,00 грн.; накладна № 3060 від 25.05.2012 року на суму 35 163,60 грн.; накладна № 3592 від 12.06.2012 року на суму 29 280,00 грн.; накладна № 3909 від 03.07.2012 року на суму 63 931,20 грн.; накладна № 4738 від 02.08.2012 року на суму 96 116,40 грн.; накладна № 6236 від 27.09.2012 року на суму 57 367,20 грн.; накладна № 6773 від 10.10.2012 року на суму 36 582,00 грн.; податкові накладні № 169 від 24.02.2012 року, № 51 від 14.03.2012 року, № 37 від 02.03.2012 року, № 132 від 23.04.2012 року, № 59 від 11.04.2012 року, № 197 від 25.05.2012 року, № 41 від 12.06.2012 року, № 1 від 03.07.2012 року, № 8 від 02.08.2012 року, № 232 від 27.09.2012 року, № 49 від 10.10.2012 року.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, придбані у вказаних контрагентів товари були реалізовані позивачем наступним покупцям: ПАТ "Кіроворградграніт", згідно договору від 11.01.2012 року № 02-01-11; ПАТ "Подільські Товтри" згідно договору від 11.01.2011 року №01-01-11; ПрАТ "Запорізьке кар'єроуправління"; ТОВ "Бантишівський щебінь" згідно договору від 03.01.2012 №01-01-12, договору від 22.06.2011 року № 07-06-11; ТОВ "Елегран" згідно договору від 20.05.2011 року № 06-05-11; ТОВ "Єврощебінь"; ТОВ "НВП "Техно-консалт" згідно договору від 07.12.2012 року № 03-12-12; ТОВ "Промтехтранс" згідно договору від 11.01.2011 року № 03-01-11; ТОВ "Ресурс". До справи також надано копії відповідних договорів, накладних, податкових накладних в яких відображений зміст господарської операції.

Переглянувши матеріали даної справи, колегія суддів зазначає, що досліджені судом апеляційної інстанції первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами є цілком необґрунтованими.

Також, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача ґрунтуються на обставинах викладених у актах ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7211/224/34914473 та №7210/224/36441206, та мають такий зміст: ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" за період 2011-2012 рік сформовано ПК від підприємств ТОВ "Пасіфік". ТОВ "Будівництво та реконструкція", ТОВ "Олимп", ПП "СВ Гермес", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інфотерм", ПВП "Форест", якими надано податкову звітність шляхом маніпулювання, а саме, у зазначених СГД взагалі відсутній податковий кредит, згідно наданих розрахунків коригування, задекларувавши податкові зобов'язання здійснюють повернення передплат неіснуючим контрагентам. ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У ТОВ "Ривс" та ТОВ "Феррвт-Д" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011-2012 році.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) сформував суму податкового кредиту.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000731502 від 11.04.2013 року прийняте Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко