Рішення № 40712636, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12866/14 01.10.14

за позовомПриватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування " до Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім» пропро стягнення 3 121,06 грн.суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Борщенко О.М.- представник за довіреністю № 1809/18 від 07.05.14;від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 01.10.14, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення 3121,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ТП 58545Га/11д від 21.11.2011р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, водій якого є винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "УСК», позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 3121,06 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою суду від 27.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12866/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.07.2014.

Судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребувати додаткові докази по справі,

Ухвалою суду від 27.08.14 розгляд справи було призначено на 01.10.14.

23.07.14 позивач через канцелярію суду подав клопотання про витребування з Київського районного суду м. Донецька додаткові докази по справі, а саме копії матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_2,, який керував а/м «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 під час ДТП від 26.07.12.

Ухвалою суду від 23.07.14 вказане клопотання позивача було задоволено, вирішено витребувати у Київського районного суду м. Донецька належним чином засвідчені копії матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КпАП України гр. ОСОБА_2, що керував автомобілем "Mitsubishi Galant", державний номер НОМЕР_3 за вчинення ДТП від 26.07.2012.

В судовому засіданні 13.08.14 представник позивача повідомив про неможливість направлення ухвали господарського суду м. Києва від 23.07.14 про витребування матеріалів адміністративної справи на адресу Київського районного суду м. Донецька.

В судове засідання 01.10.14 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що листом від 23.07.14 вих. № 50-06/620 УДППЗ «Укрпошта» повідомила господарський суд м. Києва про те, що у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації та проведенням бойових дій в зоні АТО з 22.07.14 призупинено приймання до пересилання поштових відправлень, що адресовані, зокрема, в м. Донецьк (копію вказаного листа залучено судом до матеріалів справи).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності копій матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КпАП України гр. ОСОБА_2, що керував автомобілем "Mitsubishi Galant", державний номер НОМЕР_3 за вчинення ДТП від 26.07.2012.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21 листопада 2011 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № ТП 58545Га/11д СК «АХА Страхування» було застраховано автомобіль марки «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1, страхувальником за договором є ТОВ «Донметіндастрі», вигодонабувачем за договором виступає ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Пунктом 14 договору визначено строк його дії з 22.11.11 по 21.11.12.

З Відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9044707 вбачається, що 26.07.2012 р. на вул. Тітова, 4 в м. Донецьку мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів: «Mitsubishi Galant", державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Донметіндастрі», під керуванням ОСОБА_5

З Повідомлення (заяви) про дорожньо-транспортну пригоду від 27.07.2012 року та Відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9044707 вбачається, що причиною ДТП стало порушення водієм автомобіля «Mitsubishi Galant", державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2 правил маневрування, тобто п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України.

При цьому, відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи постанови Київського районного суду м. Донецька про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КпАП України гр. ОСОБА_2, не може бути підставою для відмови в задоволенні відповідного позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.

Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення, вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором. Однак, належних доказів відсутності вини ОСОБА_2 матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 06.08.2013р. у справі № 5006/48/108/2012.

27.07.12 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до ремонтної калькуляції № 2012/V/MOD від 31.07.12 та рахунку № СФ-АГ-12/07526 від 31.07.12 складає 3 631,06 грн. з ПДВ.

За страховим випадком - ДТП що сталась 26.07.2012р. за участю застрахованого автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1, згідно страхового акту № 2012/V/MOD07067/VESKO18287 від 01.08.12 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 3631,06 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 36815 від 03.08.12.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «Mitsubishi Galant", державний номер НОМЕР_3, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 15.04.12 по 14.04.13 (Поліс АВ/5119285), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Mitsubishi Galant", державний номер НОМЕР_3, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспорту № ТП 58545Га/11д від 21.11.11, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою про регресні вимоги вих. № 518 АГ від 26.06.13, яка була отримана відповідачем 01.07.13.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/5119285) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи (3631,06 грн. - 510,00 грн. = 3121,06 грн.), що відповідає розміру заявлених позовних вимог.

Враховуючи не здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в повному обсязі на користь позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023 м. Київ, пл.. Спортивна, буд. 3, ідентифікаційний код 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070 м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) 3 121 (три тисячі сто двадцять одну) грн. 06 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.