Ухвала суду № 40712441, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 р. Справа № 814/706/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Кравченко К.В.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Романові Д.І.

з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест" - Павел Ольги Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Укрпівденьбудінвест" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262202 від 27 березня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено необґрунтовано, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем позов не визнано, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені нормами ПК України, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені.

Скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 27 березня 2013 року №0000262202.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що в період з 05 березня 2013 року по 06 березня 2013 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Укрпівденьбудінвест" з питань взаємовідносин з ТОВ "Центргаз" за І квартал 2012 року, за результатами якої складено акт №780/22-200/34510796 від 13 березня 2013 року та встановлено порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1 006 439 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 27 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000262202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1 258 048,75 грн., в тому числі 1 006 439 грн. - за основним платежем та 251 609,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне виконання укладених договорів підряду між позивачем та ТОВ "Центргаз" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які містяться в матеріалах справи та були надані перевіряючим під час проведення перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Так, в силу приписів п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Укрпівденьбудінвест" було укладено договір генерального підряду №8 від 18 березня 2011 року з ТОВ "Евольвєнт" та договір генерального підряду №5 від 16 червня 2011 року з ТОВ "Інтертрансервіс" та ТОВ "Вест Ойл Груп".

На виконання вказаних договорів ТОВ "Укрпівденьбудінвест" були укладені договори з ТОВ "Центргаз", а саме договір підряду №10/01/12 від 10 січня 2012 року та №12/01/12 від 12 січня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, а саме ТОВ "Центргаз" підтверджується, зокрема, копіями актів здачі-прийняття робіт, банківськими виписками, видатковими та податковими накладними, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Разом з цим, на момент укладення та виконання умов договорів підряду ТОВ "Центргаз" перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та мало ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії AB №517814 від 07 липня 2010 року на право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури строком дії до 07 липня 2015 року.

Посилання апелянта на порушення, виявлені під час перевірки контрагента позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Стосовно посилань апелянта на нікчемність правочинів укладених ТОВ "Укрпівденьбудінвест" з ТОВ "Центргаз", які не спричиняють реального настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 ЦК України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Але існування відповідних обставин у даній справі податковим органом під час розгляду справи не надано.

Окрім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Отже, ТОВ "Укрпівденьбудінвест" належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "Центргаз", що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 21 вересня 2012 року за результатами розгляду в порядку ст. 97 КПК України матеріалів позапланової документальної перевірки ТОВ "Укрпівденьбудінвест" з питань взаємовідносин з ТОВ "Центргаз", відділом податкової міліції ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС на підставі п.2 ст. 6 КПК України було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України, що підтверджується листом №5870/10/07-003 від 21 вересня 2012 року.

Окрім цього, твердження апелянта про те, що ТОВ "Центргаз" розпочато ліквідаційну процедуру, що унеможливлювало здійснення господарської діяльності є безпідставними, оскільки таку процедуру було розпочато через рік після здійснення господарських операцій з ТОВ "Укрпівденьбудінвест".

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платники податків, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за порушення вимог законодавства контрагентом.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України - висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом першої інстанції було взято до уваги висновки ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 року та було досліджено в повній мірі реальність спірних господарських операцій, добросовісність дій платника податків, а також відповідність даних, які наведені у відповідних первинних документах.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Кравченко К.В.

Суддя: Ступакова І.Г.