Ухвала суду № 40709831, 01.10.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/637/2014-ц Провадження № 22-ц/795/1769/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Затєєва С. Д. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Позняк О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15.07.2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ „Дельта Банк" до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі „Дельта Банк" просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим. Апелянт вказує, що відповідно до умов укладеного кредитного договору сторони погодили, що строк дії даного кредитного договору встановлюється з дня його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Таким чином, апелянт вважає, що строк дії договору не є припиненим і до теперішнього часу, а тому строк позовної давності банком не пропущений, оскільки зобов'язання за договором відповідачем не виконані. Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимог позову з підстав спливу строків позовної давності, суд першої інстанції позбавив банк права стягнути заборгованість за кредитним договором з боржника.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача, відповідач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.58,59,60),не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його судом ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 03.05.2007 року між ТОВ „Комерційний банк „Дельта" (після зміни назви - ПАТ „Дельта Банк") та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу 16.10.2009 року прізвище відповідача - Труба (а.с.22)) було укладено кредитний договір № 001-24037-030507 про надання кредиту в сумі 850 грн. на придбання майна (споживчий кредит) на строк 12 місяців з кінцевим терміном повернення до 02.05.2008 року зі сплатою процентів в розмірі 12% річних та комісії в розмірі 2,75% на місяць за ведення кредитної справи (а.с. 4-5).

ПАТ „Дельта Банк" умови даного кредитного договору виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 850 грн. на придбання майна (мобільного телефону марки „Samsung Е330"), що підтверджується копіями меморіального ордеру № 15035410 від 03.05.2007року (а.с. 6).

Як пояснила відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції, згідно представлених нею квитанцій (а.с.24-29), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором нею було сплачено 1516 грн. до кінця 2007року. В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач просила застосувати сплив позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач умови укладеного між сторонами кредитного договору виконувала неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 31.03.2014 року складала: 1224,85 грн., в тому числі: 875,88 грн. - борг по тілу кредиту, 52,81 грн. - борг по сплаті відсотків, 296,16 грн. - борг по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості, представленому позивачем (а.с. 7-8).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що по заявленим позивачем вимогам сплинув строк позовної давності і відповідач, в свою чергу, в судовому засіданні суду першої інстанції просила суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що оскільки сторони погодили, що строк дії даного кредитного договору встановлюється з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, то строк дії договору не є припиненим і до теперішнього часу, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу 03.05.2007року надавався споживчий кредит, з кінцевим терміном повернення вказаного споживчого кредиту та сплати всіх виплат не пізніше 02.05.2008 року, відповідно до п. 1.2. укладеного між сторонами договору (а.с. 4).

Відповідно до приписів статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з положеннями статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами кредитного договору № 001-24037- 030507 від 03.05.2007 року, строк дії договору встановлюється з дня його підписання та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором (п. 10.1.). Разом з тим, як вбачається з умов даного договору, сторони договору в письмовій формі не погоджували умови збільшення строку позовної давності.

Згідно з ч. 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором вбачається, що останній платіж відповідачем було здійснено 19.12.2007року(а.с.7).Строк дії кредитного договору, відповідно до його п.1.2.- до 02.05.2008року ( а.с. 4-5).

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором 17.06.2014 року (а.с.2), тобто, після спливу строку позовної давності. При цьому позивач не заявляв відповідного клопотання і не порушував питання про поновлення чи продовження процесуального строку. Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції заявила клопотання про застосування спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові. За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано, з посиланням на положення статті 267 ЦК України, яка регламентує наслідки спливу позовної давності, застосував позовну давність за заявою відповідача, зробленою до винесення судом рішення, при цьому вказавши в рішенні, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки строком дії договору встановлено його повне виконання, у зв'язку з чим він не є припиненим, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Оскільки сама по собі умова договору про дію договору до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії договору, так як це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За даних обставин є вірним по суті висновок суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні заявлених позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем; при цьому заява відповідача про застосування позовної давності зроблена до винесення судом рішення.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" відхилити.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: