Ухвала суду № 40708400, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ К/800/1938/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Севастопольської митниці Міндоходів на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року по справі № 805/4555/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий флот Донбасу» до Севастопольської митниці Міндоходів про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий флот Донбасу» звернулося до суду з позовною заявою до Севастопольської митниці Міндоходів про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення форми «Р» № 3 від 10.01.2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в сумі 1156706,60 грн. (у тому числі: за основним платежем - 992707,14 грн., за штрафними санкціями - 163999,46 грн.).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Севастопольською митницею в період з 29.11.2012 року по 04.12.2012 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Торговий флот Донбасу» з питань правильності надання пільг з оподаткування митними платежами під час митного оформлення зворотного ввезення морських транспортних засобів, які тимчасово вивозилися за межі митної території України на підставі договорів оренди в період з 01.01.2010 року по 01.10.2012 року.

Севастопольською митницею встановлено необумовлене отримання підприємством податкової пільги (звільнення від оподаткування митом) під час зворотного ввезення транспортних засобів, тимчасово вивезених за межі митної території України за договорами оренди (фрахту) за митними деклараціями, а тому у зв'язку з порушенням ст. 206 Митного кодексу України (в редакції від 11.07.2002 року), ст. ст. 19, 23 Закону України від 05.02.1992 року № 2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф» згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст.123 та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За приписами статті 23 Закону України «Про Єдиний митний тариф» товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митним кодексом України.

Абзацом третім статті 206 Митного кодексу України визначено, що дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією.

Згідно пункту 39 статті 1 Митного кодексу України товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Отже, морські судна позивача (транспортні засоби), що не використовувались для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, можуть відноситися до поняття «товар», а тому як товари, що тимчасово вивозились за межі митної території України із зобов'язанням про їх зворотне ввезення, підпадають під дію статті 206 Митного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, під час відкриття режиму тимчасового вивезення суден, підприємством надавалась заява до митного органу щодо отримання дозволу на переміщення товарів через митний кордон України в режимі тимчасового вивезення з посиланням на статтю 206 Митного кодексу України як на одну з підстав для надання дозволу. Митним органом було надано дозвіл підприємству на зазначені морські судна. При цьому, при оформленні ВМД типу ІМ 00, митним органом не пред'являлись вимоги здійснити платежі (ввізне мито).

Морські судна (транспортні засоби, товар) тимчасово вивозились за межі митної території України з метою здійснення комерційної операції, але зворотне ввезення цих суден у незмінному їх стані вже не пов'язане зі здійсненням комерційної операції, а пов'язане із закінченням терміну дії договорів фрахту.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, зокрема, надавався позивачу дозвіл на підставі статей 206, 207, 208 Митного кодексу України на його заяви про продовження терміну митного режиму тимчасового вивезення за ВМД типу ЕК 32, тобто відповідач не заперечував факт умовного повного звільнення товару від оподаткування за ВМД типу ІМ 00. Крім того, відповідачем приймалися від позивача письмові зобов'язання щодо зворотного ввезення товарів (суден) до закінчення строку тимчасового вивезення цих товарів (суден), що узгоджувалось з митним законодавством, чинним на момент декларування товарів.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів про наявність у позивача підстав відповідно до вимог митного законодавства, чинного на момент декларування ВМД, на отримання податкової пільги під час зворотного ввезення товарів (суден) на митну територію України, що тимчасово вивозились за її межі.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Севастопольської митниці Міндоходів відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року по справі № 805/4555/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписФедоров М.О.