Ухвала суду № 40708141, 22.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 вересня 2014 року м. Київ В/800/4181/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Юрченко В.П. - головуючого,

Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Моторного О.А., Приходько І.В.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року

у справі № 823/1447/130-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про визнання недійсною податкової консультації,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року у справі № 823/1447/130-а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" відхилено, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 53 Податкового кодексу України.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2013 року (№К/9991/58704/12), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2014 року (№К/800/9788/13) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року (№К/800/59781/14).

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України").

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2013 року (№К/9991/58704/12), оскільки зазначене судове рішення не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчить про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд дійшов різних правових висновків.

Що стосується посилання заявника щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм права судом касаційної інстанції на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2014 року (№К/800/9788/13) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року (№К/800/59781/14), то слід зазначити наступне.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2014 року (№К/800/9788/13) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року (№К/800/59781/14) вбачається, що суд касаційної інстанції скасував рішення суду та направив справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі статті 227 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.12.2010 "Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України" необхідно мати на увазі, що ухвала Вищого адміністративного суду України про скасування ухвалених у справі судами попередніх інстанцій рішень та направлення справи на новий розгляд не розв'язує спір по суті. Відповідно такі ухвали не можуть переглядатися Верховним Судом України, оскільки в них не відбулося застосування норм матеріального права для розв'язання спору по суті.

Так як в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2014 року (№К/800/9788/13) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2014 року (№К/800/59781/14) судом остаточне рішення у справі не прийнято, то заявник безпідставно посилається на них у своїй заяві як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року за заявою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" у справі № 823/1447/130-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання недійсною податкової консультації.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя (підпис) В.П. Юрченко Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.В. Вербицька (підпис) О.А. Моторний (підпис) І.В. Приходько