Ухвала суду № 40708107, 15.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2014 року м. Київ К/800/66275/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року

у справі № 805/10474/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 805/10474/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000211517/7089/10/15-17/1-1/00191075.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2013 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року. Згідно Додатку № 5 до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість, сплачений в ціні послуг зв'язку, наданих ПрАТ «Київстар» у листопаді 2012 року.

Згідно Додатку № 8 позивач заявив, що постачальником послуг зв'язку - Дніпропетровською філією ПрАТ «Київстар» порушено правило «першої події» при виписці податкової накладної № 68486/2 та невірно вказані дата та номер договору.

За результатами камеральної перевірки даних Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, задекларованого у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року, відповідачем складено акт від 20.02.2013 року № 140/15-17/1-1/00191075, яким встановлено порушення п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, завищено податковий кредит за грудень 2012 року на суму 1 999, 00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за грудень 2012 року на суму 1 999, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000211517/7089/10/15-17/1-1/00191075, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 999, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що у звітному періоді за листопад 2012 року позивач мав право на включення до суми податкового кредиту суми податку згідно скарги, поданої в порядку п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Абзацом 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.01.2001 року між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» і Приватним акціонерним товариством «Київстар» укладено «Генеральний договір на корпоративне використання послуг мобільного стільникового радіозв'язку стандарта GSM № 189/2001», згідно якого ПрАТ «Київстар» надає ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» послуги стільникового зв'язку.

08.11.2012 року між позивачем та Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів укладено договір № 166 «Про визнання електронних документів».

20.11.2012 року позивачем оплачені послуги зв'язку за жовтень 2012 року в сумі 17 283,53 грн., в т.ч. податок на додану вартість 2 711,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою, які були включені до складу податкового кредиту згідно додатку № 5 декларація з податку на додану вартість за листопад 2012 року, поданою позивачем 20.12. 2012 року.

12.12.2012 року ПрАТ «Київстар» направлено позивачу рахунок від 30.11.2012 року на оплату послуг зв'язку, отриманих у листопаді 2012 року, на суму 12 742,57 грн., в т.ч. податок на додану вартість 1 998, 83 грн.

Судами попередніх інстанцій вірно відхилено доводи відповідача, що зазначеними первинними документами підтверджено факт здійснення першої події, по якій виписано податкову накладну в листопаді 2012 року, а заява зі скаргою на продавця подана до податкової звітності за грудень 2012 року, що не надає право позивачу на включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому вказаний висновок відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки судами встановлено, що тільки 18.12.2012 року позивач отримав від ПрАТ «Київстар» податкову накладну № 68486/2 від 30.11.2012 року, в якій дата укладання договору про надання послуг та його номер були вказані невірно, та оплата послуг мобільного зв'язку за листопад 2012 року в сумі 12 742,57 грн. була проведена також в грудні 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою.

Крім того, відповідно до «Відомості № 3.3 аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за грудень 2012 року» позивач включив витрати по сплаті послуг зв'язку, отримані в листопаді 2012 року, у звітному періоді грудні 2012 року.

Оскільки податкова накладна та списання коштів з банківського рахунку проводились в грудні 2012 року, то позивачем правомірно формувався податковий кредит саме в грудні 2012 року.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі № 805/10474/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Г.Пилипчук