Постанова № 40707085, 25.09.2014, Вищий господарський суд України

Дата ухвалення
25.09.2014
Номер справи
911/1515/14
Номер документу
40707085
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 911/1515/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМіщенка П.К.,суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 рокуу справі №911/1515/14 господарського суду Київської області,за заявоюГолови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвісі Компані"про визнання банкрутом,-За участю представників: ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - Василенко Л.Г.В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Київської області від 26.05.2014 року у справі № 911/1515/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Айвісі Компані" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Не погодившись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Київської області від 26.05.2014 року у справі №911/1515/14 про визнання банкрутом ТОВ "Айвісі Компані" та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року (головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Пантелієнко В.О.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Київської області від 26.05.2014 року у справі №911/1515/14.

При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що заявник апеляційної скарги не набув статусу кредитора боржника, а відтак, і права на оскарження прийнятих у цій справі судових рішень.

Не погодившись із прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, ДПІ у Києво-Святошинському районі звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року у даній справі. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності внесених змін 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) та ст. ст. 43, 107 ГПК України, ст. 78 Податкового кодексу України.

Заявник касаційної скарги вважає, що визнання боржника банкрутом перешкоджає податковому органу провести відповідну перевірку платника податків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Києво-Святошинському районі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник скарги не є ні кредитором, ні учасником провадження по справі про банкрутство ТОВ "Айвісі Компані", також, заявником не доведено належними доказами, що спірною постановою суд вирішив питання щодо його прав та обов'язків, у зв'язку з чим ДПІ у Києво-Святошинському районі не має права на оскарження судового рішення у даній справі про банкрутство.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч.6 ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз.16 ст.1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також, органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги на приписи ст. 210 ГК України (в редакції, чинній на дату звернення податковим органом з апеляційною скаргою), якою визначено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення податкового органу із заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку, також відсутні посилання на наявність таких вимог у апеляційній скарзі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ДПІ у Києво-Святошинському районі не є учасником справи про банкрутство, статусу кредитора у справі не набула, доказів в підтвердження того, що прийнята господарським судом постанова про визнання банкрутом ТОВ "Айвісі Компані" стосується прав і обов'язків ДПІ у Києво-Святошинському, остання не надала.

Виходячи з вимог ст.1 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, які не набули статусу учасника провадження у справі про банкрутство, в даному випадку, статусу - сторони у справі, не мають права на оскарження судових актів в процедурах банкрутства.

У зв'язку з цим доводи ДПІ, викладені в касаційної скарзі, стосовно того, що вона має право оскаржити постанову суду першої інстанції, в порядку ст. 107 ГПК України, не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків про наявність підстав для відмови у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову суду першої інстанції про визнання банкрутом ТОВ "Айвісі Компані".

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Посилання заявника касаційної скарги на неможливість проведення органами ДПІ перевірки ТОВ "Айвісі Компані" колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора як керівника боржника надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують висновків апеляційного суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року у справі №911/1515/14 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук

Попередній документ : 40707084
Наступний документ : 40707086