Рішення № 40706695, 30.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/53/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2014 Справа № 908/3263/14

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001)

До Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа" (вул. Гризодубової, буд. 1, Жовтневий район, м. Маріуполь, Донецька область, 87534)

Про стягнення 78 738 937 грн. 28 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Єгоров В.С. -дов. №14-137 від 13.05.2014р.

Від відповідача: Вінтоняк Д.О. - дов. №10/01 від 27.03.2014р., Богінська Т.М. - дов. №

9/01 від 27.03.2014р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" м. Київ, до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа" м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 78 738 937 грн. 28 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за переданий природний газ в сумі 59 849 225 грн. 04 коп. на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 90/01-БО від 12.08.2012 року, пеню в сумі 4 653 774 грн. 99 коп., штраф в сумі 4 836 266 грн. 69 коп., 3 % річних в сумі 2 728 209 грн. 50 коп. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6 671 461 грн. 06 коп.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: підприємство відповідача створене рішенням №1272 Маріупольської міської ради Донецької області від 16.09.2005 року. Згідно п. 1.1 статуту відповідача він є комунальною власністю Маріупольської міської громади, від імені та на користь якої права суб'єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада. 12 серпня 2012 року відповідач уклав з позивачем договір на поставку природного газу № 90/01-БО з вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також для суб'єктів господарювання. Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем (покупцем за договором) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. За своєю правовою природою даний договір є господарсько-процесуальним, а відносини, що виникли між позивачем та відповідачем є господарсько-виробничим, відтак безпосередньо регулюються нормами Господарського кодексу України. Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-процесуальної відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Зважаючи на викладене, звертаємо увагу суду на те, що вини підприємства у виникненні заборгованості немає. Згідно з умовами договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати у повному обсязі вартості спожитого природного газу. Відповідач звертає увагу суду на те, що зазначеним договором з боку позивача встановлено кабальні умови щодо порядку розрахунків за спожитий природний газ та штрафні санкції за несвоєчасну сплату. Відповідач неодноразово намагався складати протоколи розбіжностей до договорів поставки природного газу, проте у зв'язку з тим, що позивач на сьогоднішній день займає домінуюче (монопольне) положення на ринку, можливості підписання та погодження протоколу розбіжностей відповідач був позбавлений. Відповідно до ст.1 Закону України «Про природні монополії» № 1682 від 20.04.2000р. визначено, що природна монополія - це стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва, а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами). Статтею 5 вищевказаного Закону визначено, що сферою діяльності природних монополій є транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл. Таким чином, позивач є природною монополією на ринку постачання природного газу і теплопостачальні підприємства не мають можливості укладати договори поставки природного газу з іншими постачальниками. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р. «Про забезпечення споживачів природним газом» визначено, що позивач є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язана забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі. Також п.2 ч.2 встановлено, що потреба в природному газі задовольняється - установ і організацій, що фінансуються із державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, встановлених на дахові та прибудинкових, - з ресурсів імпортованого природного газу позивача. Реалізація природного газу для задоволення потреб зазначених суб'єктів господарювання здійснюється лише позивачем Пунктом 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом закріплено, що постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100 - відсоткової оплати грошима. Теж саме закріплено і у п. 4.1 договору № 90/01-БО від 12.08.2012р., укладеного між відповідачем та позивачем, а саме оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Своєчасну та стовідсоткову сплату за отриманий природний газ відповідачу провести майже неможливо, оскільки підприємство є єдиним підприємством постачання теплової енергії, послугами якого користується майже півмільйона мешканців міста, теплову енергію підприємства також отримують 88 дитячих садків, 72 школи, 27 лікувальних установи та організації міста. З огляду на це відповідачеві необхідно вживати заходів щодо забезпечення повноцінного функціонування та забезпечення опалювального сезону міста, що у свою чергу потребує неабияких фінансових витрат. Крім того, тарифи на теплову енергію, встановлені для споживачів відшкодовують собівартість теплової енергії не на сто відсотків як має бути, тобто теплопостачальне підприємство несе прямі збитки через не покриття різниці у тарифі. Однак, згідно з нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання» підприємство не може надавати послуги з теплопостачання за тарифами, що не відшкодовують собівартість послуг. Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633 державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження. Статтею 20 зазначеного Закону, яка встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та / або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Також зазначаємо, що відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Тобто підприємство не має можливості самостійно змінювати / встановлювати для споживачів тарифи на теплову енергію, а у зв'язку з підвищенням ціни на природний газ і не внесенням з боку держави змін у діючі тарифи виникає різниця в тарифі, яка має відшкодовуватися державою. З метою вирішення ситуації з погашення заборгованості за спожитий природний газ підписано договори на реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ строком на 20 років відповідно до Закону України № 3319 від 12.08.2011р. на суму 45,8 млн. грн., які на сьогоднішній день відповідач виконує та провадить розрахунки відповідно до затверджених графіків. Однак, сума боргу, яка є предметом розгляду нажаль не підпадає під дію зазначеного закону та її не може бути реструктуризовано. Дебіторська заборгованість відповідача станом на 01.09.2014 року становить 83 535,1 тис. грн. (дебіторська заборгованість населення - 65 417,6 тис. грн., інших споживачів - 15 032,2 тис. грн., заборгованість з пільг та субсидій - 3 085,3 тис. грн.) - це ще один з чинників наявності боргу перед постачальником природного газу. Юридичним відділом відповідача постійно провадиться робота відносно стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання як з населення міста, так із юридичних осіб. Станом на 01.09.2014 року у відділах державної виконавчої служби м. Маріуполя на виконанні знаходяться виконавчих документів про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з населення міста на суму майже 10 млн. грн. та виконавчих документи на суму 3 млн. грн. про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з юридичних осіб. Ще одним фактором на підтвердження того, що відповідач постійно вживає заходів з погашення заборгованості за спожитий природний газ є те, що боржників підприємства за ініціативою відповідача та виконавчого комітету Маріупольської міської ради постійно запрошують на засідання енергетичної комісії, на якій вирішуються питання стосовно порядку та строків погашення існуючого боргу перед нашим підприємством (копії протоколів засідання додаються). Відповідач зазначає, що на своєчасну сплату послуг відповідача з боку бюджетних установ, організацій впливає неузгодженість у нормах чинного законодавства, зокрема Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р. та Закону України «Про здійснення державних закупівель». Неузгодженість виражається у тому, що зазначеними законами у житлово-комунальній сфері визначено строки проведення сплати послуг теплопостачання, а відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» у разі, якщо сума договору перевищує 100 тис. грн. та розрахунок провадиться за державні кошти, необхідно провадити процедуру закупівлі, яка є достатньо тривалою у часі та яку бюджетні установи не можуть провадити до тих пір поки не буде їм затверджено кошториси витрат, а останні у свою чергу затверджуються тільки після прийняття та введення в дію Закону України «Про Державний бюджет України». Тож на початку кожного року теплопостачальні підприємства зовсім не отримують сплат за надані послуги з теплопостачання від бюджетних установ та організацій (це у свою чергу приблизно 8-10 млн. грн.), а це призводить до накопичення та зростання заборгованості за спожитий природний газ через несвоєчасність проведення розрахунків. Заборгованість по бюджетним організаціям сплачується із значною затримкою по факту виділення коштів із бюджетів, і на цю заборгованість нараховувати пеню, інфляційні втрати та З % річних є недоцільним, тому що фактично ці кошти не будуть стягнуті, оскільки подібне фінансування не передбачене бюджетом. Так, згідно п. 34 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ", затвердженого Постановою КМ України від 03.08.2011р. № 845, орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли: кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині його власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання коштів; на рахунку, зазначеному в платіжній вимозі, не обліковуються кошти за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету. Враховуючи, що штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання загалом не передбачаються бюджетним планом, кошторисом, тому стягнення їх в примусовому порядку є неможливим. На теперішній час відповідач знаходиться у незадовільному фінансовому стані. Звіти про фінансову діяльність підприємства за 2012 рік, 2013 рік, І-ІІ квартал 2014 року лише підтверджують той факт, що за результатами роботи за вказаними періодами підприємство відповідача є збитковим. Скрутний фінансовий стан, збитковість, обмеженість матеріальних ресурсів позбавляє відповідача можливості погашення існуючої заборгованості своєчасно та у повному обсязі. Попри фінансову заборгованість відповідача, підприємство має здійснювати заходи аби належним чином забезпечити стале функціонування опалювальної системи міста. Крім того, відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Донецької області, починаючи з травня 2014 р. проводиться антитерористична операція. У зв'язку із чим, з 07.07.2014 р. призупинено роботу Господарського суду Донецької області, що унеможливлює стягнення заборгованості за теплову енергію з юридичних осіб-боржників відповідача. Також через нестабільну ситуацію в області ускладнено проведення платежів через Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області. При вирішенні справи просимо суд застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України, згідно якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідач звертає увагу суду на те, що відповідач не визнає суму пені та 3% річних за вересень-грудень 2012 року, нарахованих на суму заборгованості, оскільки відповідачем провадилася часткова сплата боргу за природний газ, що призводило до того, що сума заборгованості постійно змінювалася (контррозрахунок штрафних санкцій додається). Під час перевірки нарахування штрафних санкцій як то штраф та інфляційні витрати, помилок не виявлено. Просить суд урахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність дебіторської заборгованості населення, різницю у тарифі за послуги з теплопостачання, наявність інфляційних процесів у економіці держави та складну ситуацію в Донецькій області через проведення антитерористичної операції, що призводить до нестабільної роботи підприємств, установ та організацій. Просить зменшити розмір пені та штрафу на 95%.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав :

12.08.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 90/01-БО (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору позивач (продавець за договором) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця за договором) у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

В п. 2.1 договору сторони погодили місяці та обсяги газу, що протягом вказаних місяців продаються позивачем відповідачу.

При цьому, в п. 2.1.1 договору сторони передбачили, що обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно з п. 3.1.2 договору, відповідач до 20 числа місяця, що передує місцю поставки газу, надає позивачу належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджуються позивачем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

За умовами п. 3.3 договору приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяги споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (Національна комісія з регулювання електроенергетики).

В п. 5.3 договору передбачено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором.

За умовами п. 5.5 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 11.1 договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач прийняв природний газ у період з серпня по грудень 2012 року включно на загальну суму 69 089 524 грн. 11 коп., що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку та скріпленими печатками підприємств актами приймання - передачі природного газу від 31.08.2012р., 30.09.2012р., 26.11.2012р., 27.11.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р. (ар. с. 21-26).

Відповідно до умов п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що в платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у відповідача за цим договором, позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно п. 6.4 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного відповідачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов'язані з одержаннями виконання; 2) у другу чергу погашається неустойка; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. У випадку відсутності простроченої заборгованості та заборгованості зі сплати неустойки за цим договором, сума, яка була сплачена відповідачем понад вартості фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватися позивачем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, вартість отриманого газу за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року включно оплатив частково, в сумі 9 240 299 грн. 07 коп., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками про сплату.

Вартість отриманого газу за спірний період в сумі 59 849 225 грн. 04 коп. не була оплачена відповідачем.

Представники відповідача підтвердили факт не оплати відповідачем позивачу суми 59 849 225 грн. 04 коп.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 59 849 225 грн. 04 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач згідно п. 6.1 договору, у термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, не проводив оплату отриманого газу, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, на ці грошові кошти знецінилися за цей час.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 728 209 грн. 50 коп. та інфляційні витрати в сумі 6 671 461 грн. 06 коп., згідно наданого суду розрахунку (ар. с. 11-14).

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що позивач не врахував, що день фактичної оплати, в тому числі часткової оплати, не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Така ж позиція викладена в п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р.

За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 2 722 814 грн. 87 коп. та інфляційні витрати в сумі 6 671 461 грн. 06 коп..

В частині стягнення 3% річних в сумі 5 394 грн. 63 коп. слід відмовити, в зв'язку з необґрунтованим нарахуванням.

Згідно з п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 653 774 грн. 99 коп. та штраф в сумі 4 836 266 грн. 69 коп., згідно наданого суду розрахунку (ар. с. 11-14).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позивач не врахував, що день фактичної оплати, в тому числі часткової оплати, не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пеня.

Така ж позиція викладена в п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р.

За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 4 626 803 грн. 22 коп. та штраф в сумі 4 836 266 грн. 69 коп.

В частині стягнення пені в сумі 26 971 грн. 77 коп. слід відмовити, в зв'язку з необґрунтованим нарахуванням.

Відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу на 95%.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі те, що розмір пені та штрафу надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора, враховуючи обставини справи, на які посилається відповідач, та які мають істотне значення, враховуючи інтереси боржника, який являється комунальним підприємством, ступінь виконання зобов'язання боржником; проведення в Донецької області АТО, майновий стан сторін, інтереси сторін, що заслуговують на увагу, доводи позивача та відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 2 313 401 грн. 61 коп., розмір штрафу - до 2 418 133 грн. 35 коп.

В частині стягнення пені в сумі 2 313 401 грн. 61 коп. та штрафу в сумі 2 418 133 грн. 34 коп. слід відмовити.

Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки, покладається на відповідача повністю, без врахування зменшення неустойки.

В іншій частині заперечення відповідача на приймаються судом на підставі вищевикладеного, а також у зв'язку із наступним:

Договором чітко визначений строк виконання зобов'язань. Вказані відповідачем в запереченнях обставини не звільняють від відповідальності.

Договір був підписаний у двосторонньому порядку, а тому відповідач погодився на кабальні умови договору. Більш того, в судовому засіданні представники відповідача пояснили, що на стадії укладання договору суди своїми рішеннями підтвердили правомірність умов договору.

У разі зловживання позивачем своїм монопольним становищем, відповідач не позбавлений права звернутися в Антимонопольний комітет за захистом свого порушеного права.

Також слід відмітити, що відповідач не позбавлений права звертатися до суду за стягненням боргу із споживачів та населення.

Судовий збір покладається на відповідача в сумі 73 043 грн. 46 коп., відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради „Маріупольтепломережа" (вул. Гризодубової, буд. 1, м. Маріуполь Донецької області, 87534; код ЄДРПОУ 33760279) на користь Публічного акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 59 849 225 грн. 04 коп., інфляційні витрати в сумі 6 671 461 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2 722 814 грн. 87 коп., пеню в сумі 2 313 401 грн. 61 коп., штраф в сумі 2 418 133 грн. 35 коп. та судовий збір в сумі 73 043 грн. 46 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено : 30.09.2014р.

Суддя Л.С. Місюра