Вирок № 40705012, 01.10.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

01.10.2014

Справа №639/8510/14-к

Провадж. №1-кп/639/391/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П.,

за участю секретаря судових засідань - Мельнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/8510/14-к (в ЄРДР №12014220500001250 від 02.07.2014 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, неодруженого, з середньо-технічною освітою, офіційно непрацюючого, раніше судимого: 1) 02.11.2001 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 2) 10.11.2004 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, з урахуванням ухвали апеляційного суду Харківської області від 02.03.2006 року, за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 01.02.2007 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 4) 07.07.2008 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 4 років 1 дня позбавлення волі; зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Халілової А.А.,

потерпілого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в :

01.07.2014, приблизно о 19 годині 20 хвилині, знаходячись на території терміналу між платформами №1 та №2, розташованих біля виходу з станції метро «Холодна гора», по вул. Полтавський шлях в м. Харкові, маючи умисел, на заволодіння чужим майном шляхом крадіжки, та переслідуючи корисливу мету, підійшов до маршрутного таксі маршруту №1625 «станція метро Холодна гора - с. Утковка», при цьому впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження кришки доступу до кнопки аварійного відкриття дверей маршрутного таксі, відкрив двері зазначеного транспорту та незаконно проник до його салону. Так, знаходячись в салоні маршрутного таксі маршруту №1625 «станція метро Холодна гора - с. Утковка», ОСОБА_2 таємно викрав барсетку, що знаходилась біля водійського місця на торпеді, з документами, які після викинув, та грошима у сумі 600 гривень, купюрами по 200 та по 100 гривень, а також, ОСОБА_2 викрав гроші в сумі 1800 гривень, купюрами різного номіналу, які знаходились біля торпеди в саморобному ящику для грошей, після чого з місця злочину зник, та викрадені гроші потратив на свої потреби. Тим самим ОСОБА_2 своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2400 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив як скоїв його при вищезазначених обставинах.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення та потерпілий.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Окрім повного визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_2 підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що працює водієм на автобусному маршруті №1625 «станція метро Холодна гора - с. Утковка». 01.07.2014 року він вийшов на роботу, відпрацював вдень, та вечорі знаходився на кінцевій зупинці «станція метро Холодна гора», на 1 платформі. Вийшовши з автобусу, він знаходився на відстані приблизно 5 метрів від нього та пив каву. Приблизно через 5 хвилин він повернувся до автобусу, та побачив, що дверцята, через які відбувається висадка та посадка пасажирів відчинена, та виявив пропажу своєї баретки, в якій знаходились його документи та гроші в сумі 600,00 грн. та виручка за надані послуги за весь день у сумі 1800,00 грн. Також він додав, що коли стояв на вулиці, то бачив біля автобусу підозрілого чоловіка, який пройшов повз нього;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.07.2014 року, під час якого потерпілий ОСОБА_3 упізнав ОСОБА_2, як особу, яку він бачив 01.07.2014 року біля автобусу, та яка здалася йому підозрілою (а.с. 25-28);

- змістом протоколу огляду предмету від 29.07.2014 року CD-R-диску з записами 19331478 та 19351479, вилучені з камер відео регістратору, встановленому в маршрутному таксі маршруту №1625 (а.с. 30 матеріалів досудового розслідування);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04.08.2014 року, під час якого свідок ОСОБА_5 упізнав ОСОБА_2, як особу, що проникла до маршрутного таксі маршруту №1625 (а.с. 38-41);

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 13.08.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 в конкретній обстановці в присутності понятих на платформі №1 станції метро «Холодна гора» показав яким чином він проник до салону маршрутного таксі маршруту №1625 «станція метро Холодна гора - с. Утковка» та викрав належне ОСОБА_3 майно, зокрема грошові кошти на загальну суму 2400,00 грн. (а.с. 72-77 матеріалів досудового розслідування).

Аналізуючи зібрані та досліджені, з урахуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, докази, та враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_2 фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), з урахуванням його зміни прокурором, є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; офіційно не працює; неодружений; має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого, повне визнання своєї вини та сприяння органам досудового розслідування та суду у встановленні істини по справі, повне відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, передбачених ст. 67 КК України, судоми не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, його наслідки, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

При цьому, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо нього в цілому, можливе без його ізоляції від суспільства, та призначаючи йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі, вважає за можливе звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 підлягає закриттю, у зв'язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим шкоди потерпілому під час судового розгляду, та відмовою останнього від нього.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - закрити, у зв'язку з добровільним відшкодуванням вказаної шкоди обвинуваченим.

Речовий доказ - CD-R диск з записами 19331478 та 19351479 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Суддя Д.П. Кісь