Рішення № 40704540, 17.09.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2014 р. Справа №917/1271/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 222 000,00 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Овсепян А.Г.довіреність № юр-596/д від 03.12.2013р.

від відповідача: Шиліна Ю.Д. довіреність №4 від 02.01.2014р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 222 000,00 грн., штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу №20/2300-МТР від 15.06.2012р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві та повідомив суд, що станом на 17.07.2012 року стягувана за позовом сума відповідачем не сплачена.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує.

11.09.2014р. відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання (вхід. №11725 від 11.09.2014р.) відповідно до якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн. (а.с.63-67).

В обгрунтування посилається на те що позивачем не були понесені збитки, а також на тяжке фінансове становище на підприємстві ПАТ "АвтоКрАЗ".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець за Договором; позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ" (продавець за Договором; відповідач по справі) 15.06.2012р. був укладений договір купівлі-продажу №20/2300-МТР (далі - Договір) (а.с.8-10), у відповідності до умов якого відповідач передає, а позивач приймає і оплачує продукцію (далі - товар), відповідно до додатку, що є його невід"ємною частиною (п.п. 1.1. Договору).

Даний договір набирає законної сили з дня підписання Сторонами і діє до повного виконання взаємних зобов"язань (п.п.11.1 Договору).

Згідно до вищевказаного додатку від 15.06.2012р. до договору купівлі-продажу, Продавець зобов'язався поставити сідельний тягач КрАЗ - 64431-0000040-02 - 1шт., автокран КТА-32 на шасі КрАз-63221-0000071-21 - 3 шт., автокран КТА-32 на шасі КрАз-65053-0000707-02 - 1 шт. на загальну суму 6 930 664,00 грн. (а.с. 12).

Згідно з п. 2 додаткової угоди №10 від 05.02.2014 р. (а.с.13) було внесено зміни до додаткової угоди №8 від 07.11.2013 року, загальна вартість товару була зменшена до 6 675 664,00 грн. у зв'язку із зменшенням вартості Автокрану КТА-28 на шасі КрАЗ-63221-0000071-02 до 1 480 000,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди №8 від 07.11.2013 р. до основного Договору п. 3 додатку від 15.06.2012р. до основного Договору були внесені зміни, а саме термін поставки встановлений до 27.12.2013 р.

Згідно з п.3 Додаткової угоди від 05.02.2014 р. №10 до Договору в п.3 додаткової угоди від 07.11.2013 р. №8 до Договору були внесені зміни, термін поставки встановлений до 25.03.2014 р.

Судом встановлено, що договір № 20/2300-МТР від 15.06.2012 року, укладений між сторонами по справі, за своєю природою є договором купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем в ПАТ КБ "Приватбанк" було відкрито акредитив на загальну суму 6 930 664,00 грн.

Однак відповідач, в порушення умов, укладеного між сторонами договору, здійснив лише часткову поставку товару на суму 5 675 664,00 грн., що підтверджується актами приймання - передачі № 1 від 14.02.2013 року, №1 від 25.02.2013р., №3 від 19.06.2013р. та №4 від 14.08.2013р. (а.с.17-20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки товару, не поставивши позивачу Автокран КТА-28 на шасі КрАЗ-63221-0000071-02 вартістю 1 480 000,00 грн. та листом від 26.03.2014 р. №378-72 визнав прострочку (а.с.14).

Відповідно до п.п. 8.7 Договору за порушення терміну поставки або недопоставки товару відповідач виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно додатку товару.

Враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо поставки товару в строки, позивачем було нараховано відповідачу штраф на суму 222 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 15.04.2014 року направив на адресу відповідача претензію (а.с.15) з вимогою про сплату штрафних санкцій в сумі 222 000,00грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без реагування, штраф за прострочення поставки товару в сумі 222 000,00 грн. позивачу сплачено не було, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

При цьому ст. 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд зазначає про наявність правових підстав у позивача для нарахування до стягнення з відповідача штрафу за невиконання останнім умов договору купівлі - продажу № 20/2300-МТР від 15.06.2012 року, оскільки відповідно до умов вищезазначеного договору та додатку до нього, постачання товару мало бути виконане до 25.03.2014року.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 15% штрафу в сумі 222 000,00 грн., заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення суми штрафу до 1грн. задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, роз'яснено, якщо вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи Договір №20/2300-МТР від 15.06.2012р., яким передбачено, що за порушення терміну поставки або недопоставки Товару Продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого Товару, був підписаний відповідачем без жодних зауважень, а факт прострочення відповідачем зобов"язання підтверджується матеріалами справи, зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631; код ЄДРПОУ 05808735; р/р 26002055232257 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Кременчук; МФО 331401) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Нестерівський, 3-5, м. Київ, 04053; Код ЄДРПОУ 00135390, р/р № 26009050006252 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ; МФО 305299) штрафні санкції в розмірі 222 000,00 грн. за Договором купівлі - продажу № 20/2300-МТР від 15.06.2012 року та 4440,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2014р.

Суддя Погрібна С.В.