Рішення № 40704464, 29.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2959/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «АЙПІЄ-Л», м. Львів,

про визнання неправомірним дострокового розірвання договору оренди, вчинення дій по захопленню приміщення і відновлення порушеного права

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - приватний підприємець, ОСОБА_4 - адвокат, ОСОБА_5 - представник,

від відповідача: Сторож М.І. - представник.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Львів, звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «АЙПІЄ-Л», м. Львів, про визнання неправомірним дострокового розірвання договору оренди від 01.11.2010 р., укладеного між сторонами у справі, визнання незаконним наказу № 76 «Про звільнення нежитлового приміщення НОМЕР_1 в ТЦ «Європа», про визнання неправомірними і такими, які не відповідали умовам договору оренди, дій відповідача по захопленню орендованого приміщення і вилучення майна під приводом розірвання договору, зобов'язання відповідача поновити дію розірваного договору оренди від 01.11.2010 р., який укладено між сторонами у справі. Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 188, 193, 283, 285, 291 ГК України, ст.ст. 23, 759-763, 783 ЦК України. До початку розгляду справи по суті позивачкою подано суду заяву про уточнення п. 3 позовної заяви, якою уточнено позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача поновити дію розірваного договору оренди від 01.11.2010 р. Так, позивачка просила зобов'язати відповідача поновити дію розірваного договору оренди від 01.11.2010 р., укладеного між сторонами у справі, і надати їй в оренду приміщення НОМЕР_1 площею 11,5 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 36, яке вона раніше орендувала, відповідно до укладених договорів оренди з відповідачем.

Позивачка та її представники у судових засіданнях позовні вимоги з урахуванням уточнення від 05 вересня 2014 р., підтримали повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи до виготовлення судом касаційної інстанції повного тексту постанови у справі № 914/4593/13. Вказане клопотання задоволенню не підлягає. Спір у справі № 914/4593/13 стосувався стягнення збитків та моральної шкоди, рішення у справі набрало законної сили 14.07.2014 р., Вищим господарським судом це рішення суду залишено без змін, тому зміст його суду відомий і зрозумілий. Крім цього, представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що Договір оренди від 01.11.2010 р. розірвано ним законно на підставі п. 8.2.5. договору, так як нагальним та необхідним було проведення реконструкції торгового центру в цілому.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахування уточнення від 05.09.2014 р. п. 3 прохальної частини позовної заяви, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 651, 759, ч. 1 ст. 763, ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 283, ч. 4 ст. 284, ст. 291 ГК України, норми якого у даному випадку є спеціальними щодо загальних норм Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути, зокрема й нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Нормами статей 782, 783, 785 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що між сторонами у справі, починаючи з липня 2003 р. існували тривалі правовідносини щодо оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 11,5 кв. м. Так, між сторонами у справі укладались договори оренди цього приміщення від 1 липня 2003 р., від 01 листопада 2004 р., від 01 жовтня 2005 р., від 01 вересня 2006 р., від 01 серпня 2007 р., від 01 листопада 2008 р., від 01 листопада 2009 р., від 01 листопада 2010 р. Відповідач листом за № 2211 від 16 вересня повідомив позивачку, що він на підставі п. 7.1. договору від 01 листопада 2010 р. повідомляє її про закінчення 31.10.2011 р. дії договору оренди нежитлового приміщення НОМЕР_1 в ТЦ «Європа» та заявляє про своє небажання продовжувати його дію на тих самих умовах. Відтак, відповідач у листі запрошував позивачку прибути в адміністрацію товариства для підписання договору оренди нежитлового приміщення на нових умовах. Після цього, листом від 23 вересня 2011 р. за № 1782 відповідач повідомив позивачку, що в зв'язку з необхідністю проведення реконструкції, керуючись п. 8.2.5. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 р., він достроково припиняє дію договору та просить позивачку з 2 жовтня 2011 р. звільнити згадане приміщення від належного їй майна та товару. Судом встановлено, що відповідно до п. 7.1. Договору оренди нежитлового приміщення, сторони погодили термін оренди з 01 листопада 2010 р. по 31 жовтня 2011 р. Сторони також погодили, що у випадку, якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору, жодна з сторін не виявить наміру про його припинення, то Договір вважається укладеним на тих самих умовах і той самий термін. Пунктом 8.2.5. договору дійсно встановлено, що дострокове розірвання договору можливе у разі необхідності проведення реконструкції об'єкта оренди. Однак, у договорі від 01 листопада 2010 р. відсутні норми, які б надавали стороні договору право розривати його чи припиняти його дію в односторонньому порядку. З огляду на викладене, а також приписи ч. ч. 1, 3 ст. 291 ГК України, суд дійшов висновку, що згаданий договір міг бути достроково розірваний з ініціативи орендодавця у разі необхідності провести реконструкцію об'єкта оренди, лише в порядку, встановленому ст. 188 ГК України. Докази дотримання відповідачем порядку зміни чи розірвання договору, встановленого ст. 188 ГК України, у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані.

У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані також докази існування станом на 23 вересня 2011 р. обставин, встановлених ст.ст. 651, 782 ЦК України, за наявності яких орендар вправі відмовлятись від договору в односторонньому порядку шляхом надіслання орендарю лише відповідного повідомлення про відмову від договору. Крім цього, як пояснено представником відповідача у судовому засіданні 29.09.2014 р., єдиним мотивом дострокового припинення ним в односторонньому порядку дії договору була необхідність проведення реконструкції торгового центру. Саме про ці мотиви зазначено також й у повідомленні за № 1782 від 23 вересня 2011 р. Згідно з листом № юр.2/908 від 04.09.2013 р. Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» у інвентаризаційних матеріалах бюро відсутня інформація про проведену реконструкцію приміщень першого поверху Торгового центру «Європа» ринку «Південний» за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 36.

Як вбачається з налізу норм ст. 652 ЦК України, зокрема частини 2 цієї статті, зміна або розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України теж допускається лише за умови дотримання порядку, встановленого ст. 188 ГК України, а за недосягнення сторонами згоди - у судовому порядку. За таких обставин, прийняття відповідачем 06 жовтня 2011 р. Наказу № 76 Про звільнення нежитлового приміщення НОМЕР_1 в ТЦ «Європа», є безпідставним та незаконним, оскільки договір оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2010 р. станом на 06.10.2011 р. у встановленому законом порядку розірваним, припиненим, чи визнаним недійсним не був. Відтак, відповідачка користувалась приміщенням НОМЕР_1 на підставі цього договору, який на дату прийняття наказу № 76 зберігав свою дію. Тоді як обов'язок орендаря повернути орендодавцю об'єкт оренди згідно з нормами ст. 291 ЦК України, ст. 785 ЦК України та розділу 5 Договору від 01 листопада 2010 р. виникає у орендаря лише у разі припинення дії договору (у тому числі дострокового припинення дії договору, чи закінчення терміну оренди). За наведених обставин, наказ № 76 від 06 жовтня 2011 р. Про звільнення нежитлового приміщення НОМЕР_1 в ТЦ «Європа» підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою обрано способи захисту судом її цивільних прав та інтересів, які не передбачені ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Діючим законодавством України та договором від 01 11.2010 р. не передбачено право господарського суду встановлювати факти, визнавати неправомірним розірвання договору, визнавати неправомірними дії господарюючих суб'єктів, які не є органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, чи їхніми посадовими і службовими особами. Зобов'язання господарюючого суб'єкта поновлювати дію договору на тих самих умовах і на то й же строк у даному випадку не є відновленням становища, яке існувало до порушення. Відповідач не мав наміру продовжувати договір на тих же умовах. Такі вимоги не відповідають передбаченим законом (ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України), способам захисту порушеного права. Отже, позивачка, посилаючись на положення нормативних актів, які на її думку, наділяють її правом, обрала спосіб захисту порушеного права та реалізувала свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України. Вказане унеможливлює задоволення таких її позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір у справі підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 38, 39, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Наказ № 76 Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» (79071, м. Львів, вул. Щирецька, 36, код ЄДРПОУ 19321652) від 06 жовтня 2011 року «Про звільнення нежитлового приміщення НОМЕР_1 в ТЦ «Європа».

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л» (79071, м. Львів, вул. Щирецька, 36, код ЄДРПОУ 19321652) в доход Державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішення суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 01.10.2014 р.

Суддя Бортник О.Ю.