Рішення № 40704344, 05.09.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2014 р. Справа №917/1215/14

за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, вул. Кобилянського, 223А, м. Кривий Ріг, 50002

до Відкритого акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр", вул. Горького, 151, м. Комсомольськ,, Полтавська область, 39803

про стягнення грошових коштів

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Скоріченко С.В. довіреність №01/3-857 від 10.07.2014р.

від відповідача: не з"явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 39 636,37 грн., з яких 30 279,63 грн. - заборгованість за Договором №39/01 від 29.09.2011р., 4581,77 грн. - пеня, 3 790,48 грн. - інфляційних та 984,49грн. - 3% річних.

Представником позивача через канцелярію суду 05.09.2014р. було подано уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 39 636,37 грн., з яких 30 279,63 грн. - заборгованість за Договором №39/01 від 29.09.2011р., 4581,77 грн. - пеня, 3 790,48 грн. - інфляційних та 984,49грн. - 3% за користування чужими коштами.

Враховуючи, що чинний ГПК України не містить поняття "уточнення позовних вимог", суд з урахуванням обставин справи розцінює дану заяву як заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, приймає її до розгляду.

Подальший розгляд справи проводиться стосовно позовних вимог, викладених у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 10.07.2014р., а саме стягнення з відповідача 39 636,37 грн., з яких 30 279,63 грн. - заборгованість за Договором №39/01 від 29.09.2011р., 4581,77 грн. - пеня, 3 790,48 грн. - інфляційних та 984,49грн. - 3% річних.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.09.2014р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договором №39/01 про постійне та обов"язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об"єктів та окремих територій від 29.09.2011р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, у поданому 28.08.2014р. через канцелярію суду відзиві на позовну заяву (вхід. №11121 від 28.08.2014р.) останній позовні вимоги визнає та просить суд в зв"язку з тяжким фінансовим становищем не стягувати штрафні санкції з ВАТ "Рижівський гранітний кар"єр".

Також, відповідачем було подано через канцелярію суду заяву про умови мирової угоди (вхід. №11405 від 04.09.2014р.), однак жодних доказів саме підписання з відповідачем мирової угоди, не надано.

Крім того, відповідачем до суду було подано та залучено до матеріалів справи двостороннє підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.08.2014р.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

29.09.2014р. між Криворізьким воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном МНС України та Відкритим акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар'єр" 29.09.11 року був укладений Договір №39/01 на постійне та обов"язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі - Договір) (а.с.18-19) та Додаткова угоди №1/40/01 від 29.09.2011р., №2/69/01 від 08.10.2012р. та №3/40/01 від 14.06.2013р. (а.с.20, 21, 23).

Відповідно до наказу Міністерства з надзвичайних ситуацій №15 від 12.01.12 року Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін було перейменовано в Криворізький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Міністерства надзвичайних ситуацій України (а.с.95), а відповідно до наказу Державної служби з надзвичайних ситуацій України №215 від 13.05.13 року загін перейменовано в Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (а.с.94).

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (позивач по справі) є правонаступником Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (копія Статуту в мат. справи, а.с. 80-89).

Предметом Договору є організація Криворізьким воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном МНС України цілодобового функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 0,02 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об'єкти відповідача, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварій (п.1 Договору та Додаткова угода №1/40/01 від 29.09.2011р.).

За умовами даного Договору та Додаткової угоди №2/69/01 від 08.10.2012р. вартість функціонування структурних підрозділів Виконавця у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 0,02 оперативної одиниці складає помісячно:

- з 01.01.2013р. - 2892,33 грн.;

- з 01.04.2013р. - 2917,96грн.;

- з 01.12.2013р. - 2991,21 грн.

Вказана вартість узгоджена сторонами та визначена розрахунком (калькуляцією), які додаються і виконані згідно з вимогами Спільного наказу МИС України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003р.№495/369 "Про затвердження Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами".

Позивач на підтвердження виконання умов договору зі свого боку надав до справи рахунки, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками акти виконання умов договору та Додаткової угоди №2/69/01 від 08.10.2012р., оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, № 272/1 від 27.02.2014р. на суму 2650,00грн., №268 від 26.02.2013р. на суму 2650,00 грн., №430 від 25.03.2014р. на суму 2650,00 грн., №602 від 23.04.2013р. на суму 2650,00 грн., №757 від 24.05.2014р. на суму 2650,00грн., №880 від 21.06.2014р. на суму 2650,00грн., №1089 від 05.07.2013р. на суму 2650,00грн., №1270 від 23.08.2013р. на суму 2650,00 грн., №1522 від 18.09.2013р.на суму 2650,00грн., №1819 від 23.10.2013р. на суму 2650,00грн., №2131 від 25.11.2013р. на суму 2650,00грн., №2468 від 23.12.2013р. на суму 2650,00 грн.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи розрахунку основного боргу, за рахунком №268 від 26.02.2013р. відповідачем було здійснено оплату в сумі 1520,37 грн., а тому загальна сума заборгованості складає 30 279,63 грн.

При укладенні Договору сторони погодили, що перерахування коштів проводиться щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з наданими Виконавцем рахунками та підписаними сторонами актами виконання умов договору (п.п.4.3 Договору), тобто на день звернення позивача з цим позовом до суду вона за кожним з актів є такою, що настала.

Однак відповідач порушив свої зобов'язання за договором у частині здійснення оплати у визначені договором строки.

На момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги складає 30 279,63 грн.

Намагаючись вирішити питання про повернення заборгованості позивач 31.03.2014р. звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу (а.с. 77), але вказана вимога залишилась без реагування, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом

Так, позивач просить стягнути з відповідача 39 636,37 грн., з яких 30 279,63 грн. - заборгованість за Договором №39/01 від 29.09.2011р., 4581,77 грн. - пеня, 3 790,48 грн. - інфляційних та 984,49грн. - 3% за користування чужими коштами.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Частиною 1 ст.179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Договір, укладений між сторонами по справі, належить до договорів про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30 279,63 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Підпунктом 5.1. Договору передбачено, що за порушення терміну оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується та виплачується пеня. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним Договором.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на 365 днів, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 4 581,77 грн. за період

- з 04.09.2013 р. по 09.09.2013р. (6 днів);

- з 10.09.2013р. по 09.10.2013р. (30 днів);

- з 10.10.2013р. по 09.11.2013р. (31 день);

- з 10.11.2013р. по 09.12.2013р. (30 днів);

- з 10.12.2013р. по 09.01.2014р. (31 днів);

- з 10.01.2013р. по 14.04.2014р. (94 дня);

- з 15.04.2014р. по 16.07.2014р. (93 дня);

- з 17.07.2014р. по 04.09.2014р. (50 днів).

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, відповідно до розрахунку відповідачем перевищено межі цього строку, оскільки пеню заявлено за майже 12 місяців прострочки.

Таким чином стягненню підлягає 1679,90 грн. - пені за 6 місяців (182 дні), розмір якої відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за період:

- з 04.09.2013 р. по 09.09.2013р.;

- з 10.09.2013р. по 09.10.2013р.;

- з 10.10.2013р. по 09.11.2013р.;

- з 10.11.2013р. по 09.12.2013р.;

- з 10.12.2013р. по 09.01.2014р.;

- з 10.01.2013р. по 07.03.2014р.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково в сумі 1679,90 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми позивачем заявлено до стягнення 3 790,48 грн. - інфляційних за березень 2013р. та липень 2014р. (розрахунок в матеріалах справи), а також 3% річних в розмірі 984,49 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог, однак відповідач жодних доказів сплати заборгованості за надані послуги за Договором на постійне та обов"язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об"єктів та окремих територій №39/01 від 29.09.2011р. не надав.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар"єр" (вул. Горького, 151, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39803; код ЄДРПОУ 03327339; р/р 26008020144980 в філії "ПРУ банку "Фінанси та Кредит"; МФО 331564) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Кобилянського, 223А, м. Кривий Ріг, 50002; код ЄДРПОУ 33873405; р/р 26003404593 в АТ "Райффайзен Банк Аваль"; МФО 380805) 30 279,63 грн. - заборгованість за Договором №39/01 від 29.09.2011р., 1679,90 грн. - пені, 3 790,48 грн. - інфляційних, 984,49 грн. - 3% річних та 1693,24 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 2 901,87 грн. пені відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 15.09.2014р.

Суддя Погрібна С.В.