Рішення № 40704190, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14195/14 16.09.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Приватного підприємства "Елоко"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Решетниченко О.С. (представник за довіреністю);

від відповідача: Цурка Н.О. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 16 вересня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

14 липня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 47-3064 від 08.07.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Елоко" (відповідач) заборгованості за договором про надання послуг № 486/419 від 01.11.2001 року в сумі 57 055,60 грн. з них: основного боргу - 47 623,39 грн. (сорок сім тисяч шістсот двадцять три гривні 39 копійок), інфляційної складової боргу - 5 751,52 грн. (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 52 копійки) та 3% річних - 3 680,69 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят гривень 69 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Споживач, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на користування комунальними послугами № 486/419 від 01.11.2001 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем, як Посередником, комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином станом на 31.05.2014р.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та вказує на недоведеність позивачем наявності заборгованості у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/14195/14, розгляд справи призначено на 19.08.2014 року.

В судових засіданнях 19.08.2014р. та 04.09.2014р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалась перерва, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2001 року між позивачем (надалі - Посередник або Виконавець або Повірений) та відповідачем (далі по тексту - Споживач або Замовник або Довіритель) (разом - сторони) було укладено договір на користування комунальними послугами (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Посередник надає комунальні послуги Споживачеві за адресою: вул. Серафімовича, 11, площею 521,5 м2, а саме: холодне водопостачання, каналізація, гаряче водопостачання, центральне опалення, електроенергія.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору в період з 01.01.2011р. по 31.01.2013р. Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму - 47 623,39 грн., однак Замовник послуги не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором, яка станом на лютий 2013 року становить - 47 623,39 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання Споживачем умов Договору щодо строків оплати послуг.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зауважив на тому, що відсутні докази щодо вручення позивачем рахунків чи вимог щодо оплати відповідачем заборгованості за нібито надані послуги, а тому, за переконанням відповідача, строк оплати сформованих позивачем рахунків не настав. Відповідач вказує, що нарахування санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання взагалі є необґрунтованим.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 01 листопада 2001 року між сторонами укладено договір на користування комунальними послугами відповідно до умов п. 1.1. якого Посередник надає комунальні послуги Споживачеві за адресою: вул. Серафімовича, 11, площею 521,5 м2, а саме: холодне водопостачання, каналізація, гаряче водопостачання, центральне опалення, електроенергія.

Пунктом 4 Додатку № 2 до Договору (копія додатку в справі) передбачено, що комунальні послуги Споживачеві надаються підприємствами Водоканалу, ПКТМ, Київенерго через Посередника, згідно виставлених розрахунків в табулярах (групрахунках), пред'явлених до оплати.

Позивач стверджує, що в установленому Договором порядку та строки Замовник наданих Виконавцем послуг по Договору в період з 01.01.2011р. по 31.01.2013р. на суму 47 623,39 грн. не оплатив, внаслідок чого позивач і звернувся до суду з вимогами про стягнення відповідної суми боргу за Договором, так як вважає, що його права, з боку відповідача, є порушеними.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Замовник зобов'язується сплачувати надані Виконавцем послуги до 1-го числа наступного місяця (п. 2.1. Договору).

З конструкції п. 4 Додатку № 2 до Договору випливають обставини встановлення факту пред'явлення Виконавцем Замовнику рахунків на оплату послуг останнім за заявлений до стягнення період. При цьому, оплата послуг по Договору виконується Замовником до 1-го числа наступного місяця, що, по суті, з огляду на положення п. 2.1. Договору, кореспондує до обов'язку Замовника здійснити оплату послуг саме на умовах передбачених Договором, тобто в порядку передбаченому п. 4 Додатку № 2 до Договору.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Доказів виставляння Виконавцем Замовнику рахунків на оплату послуг за Договором на суму 47 623,39 грн. до суду не представлено.

З наявних в матеріалах справи платіжних вимог-доручень за період: з січня, лютого, березня, квітня, жовтня, листопада, грудня 2011 року, січня, лютого, березня, квітня, листопада, грудня 2012 року та січня 2013 року не слідують обставини пред'явлення Виконавцем Замовнику рахунків на оплату послуг за Договором на суму 47 623,39 грн. та отримання їх останнім.

В підтвердження викладених в позові обставин щодо надання послуг за Договором та виставлення відповідачу рахунків, платіжних вимог-доручень за період з: травень-вересень 2011 року та травень-жовтень 2012 року, відомості щодо яких за травень 2012 року, між іншим, випливають з листа № 3 від 06.06.2012р., позивачем до суду не представлено, матеріали справи відповідних вимог не містять, що унеможливлює суд дослідити відповідні документи та встановити обставини чи відсутність фактів пред'явлення відповідних вимог.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, з урахуванням недоведеності пред'явлення позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг за Договором з 01.01.2011р. по 31.01.2013р. на суму 47 623,39 грн., недоведеними, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, з боку позивача є обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати послуг за Договором згідно платіжних вимог-доручень за відповідний період, з чого, як наслідок, слідує про відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення боргу за Договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого, за викладених в позові № 47-3064 від 08.07.2014 року підстав, в силу п. 2.1. Договору і п. 4 Додатку № 2 до Договору та ст.ст. 530, 612, 613 Цивільного кодексу України, є таким, що не настав.

За викладеного, з огляду на недоведеність позовних вимог про стягнення основної заборгованості, необґрунтованими є похідні від основного боргу заявлені позовні вимоги про стягнення 5 751,52 грн. втрат від інфляції та 3 680,69 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.09.2014р.

Суддя О.В. Котков