Рішення № 40704179, 29.09.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 р. Справа № 909/821/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Лукор", вул. Промислова,4,м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77306

до відповідача: комунального підприємства "Водотеплосервіс" вул.Окружна,8,м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300

про стягнення 2392143,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко З. Р. - представник, довіреність (№ 26/1-21 від 24.01.14);

від відповідача: Загребельний Ю. А. - юрисконсульт першої категорії комунального підприємства "Водотеплосервіс", довіреність (№ 37 від 15.01.14);

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Лукор" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до комунального підприємства "Водотеплосервіс" про стягнення 2392143,03грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати наданих позивачем послуг з очищення стічних вод.

В судовому засіданні 23.09.14 оголошувалася перерва до 29.09.14.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача факт надання позивачем послуг з очистки стічних вод підтвердив.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

У період з жовтня 2013 року по березень 2014 року відповідач, без укладення відповідного договору, подавав на очисні споруди позивача стічні води, а позивач, у свою чергу, надавав відповідачу послуги з їх очищення. Факт надання позивачем вказаних послуг на загальну суму 2203064,94грн. та їх отримання відповідачем підтверджується актами на надання послуг з очищення стічних вод за період з жовтня 2013 року по січень 2014 року, за лютий та березень 2014 року, які скріплені підписами та печатками сторін.

Відповідач вартість наданих позивачем послуг не сплатив. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 20970,58грн. 3% річних та 168107,51грн. інфляційних втрат. Таким чином, на момент винесення рішення заборгованість відповідача становить 2392143,03грн., з яких 2203064,94грн. основного боргу, 20970,58грн. 3% річних та 168107,51грн. інфляційних втрат.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога приватного акціонерного товариства "Лукор" до комунального підприємства "Водотеплосервіс" про стягнення 2392143,03грн.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст.639 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.2ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Системний аналіз вищенаведених норм Закону та матеріалів справи свідчить про те, що між сторонами у справі укладено усний правочин з приводу надання послуг, про який свідчать первинні документи (акти надання послуг), що підтверджують здійснення сторонами господарських операцій з приводу надання (приймання) послуг з очистки стічних вод.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за надані позивачем послуги випливає зі змісту статті 903 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, суд встановив, що вони відповідають п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в них належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання відповідачем наданих позивачем послуг, акти підписані представниками та скріплені печатками сторін. Отже, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи є доказом того, що господарська операція виконана і мають юридичну (доказову) силу.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч. 1 статті 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем грошового зобов"язання, позовні вимоги щодо стягнення 2203064,94грн. основного боргу є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).

Позивачем за порушення зобов"язання нараховано відповідачу 20970,58грн. 3% річних та 168107,51грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до вищенаведеної правової норми та встановлено, що в розрахунку суду дані суми є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, враховуючи позовні вимоги в цій частині, судом задоволено їх у розмірі, визначеному позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем у зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124, 129 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.11, 202, 205, 525, 526, 614, 625, 639, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного акціонерного товариства "Лукор" до комунального підприємства "Водотеплосервіс" про стягнення 2392143,03грн. задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Водотеплосервіс"(м.Калуш, вул.Окружна,8, код ЄДРПОУ 32364207) на користь приватного акціонерного товариства "Лукор" (м.Калуш. вул.Промислова, 8, код ЄДРПОУ 31256759) 2203064,94(два мільйони двісті три тисячі шістдесят чотири гривні дев"яносто чотири копійки) основного боргу, 20970,58(двадцять тисяч дев"ятсот сімдесят гривень п"ятдесят вісім копійок) 3% річних, 168107,51(сто шістдесят вісім тисяч сто сім гривень п"ятдесят одну копійку) інфляційних втрат та 47842,86 (сорок сім тисяч вісімсот сорок дві гривні вісімдесят шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 01.10.14