Постанова № 40703027, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/964/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Союз-Славутич" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Союз-Славутич" до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій та бездіяльності незаконними,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Союз-Славутич" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог просив:

1. визнати незаконними дії посадових осіб відповідача, вчинені під час проведення перевірки, а саме: щодо внесення до Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Союз-Славутич" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року" №1086/22/33110845 від 26.12.2013 р." висновків про:

- оформлення документів без фактичного виконання операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є надання необґрунтованої вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок безтоварності операцій між контрагентами є юридично дефектними і не створюють правових наслідків для цілей формування сум податкових вигод, що відповідно, зумовлює висновок про відсутність у ПП "Союз-Славутич" підстав для формування податкових вигід.

- щодо нікчемності правочинів, укладених між ПП "Союз-Славутич" та його контрагентами: договір №Р0055/0-13 від 20.09.2013 р., згідно з яким Покупець - ПП "Союз-Славутич" придбав у Продавця - ПрАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" рухоме майно загальною вартістю 12437789,95 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2072965,03 грн.; договір №АМ0625/0-13 від 26.09.2013 р., згідно з яким Продавець - ПП "Союз-Славутич" продав Покупцю - ТОВ "Альянс Маркет" рухоме майно загальною вартістю 11649992,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1941665,40 грн.; договір №ТРК0485/0-13 від 26.09.2013 р., згідно з яким Продавець - ПП "Союз-Славутич" продав Покупцю - ТОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" рухоме майно загальною вартістю 855420,13 грн., в тому числі ПДВ в сумі 142570,02 грн., щодо визначення цих правочинів такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

- порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 зі змінами та доповненнями ПП "Союз-Славутич" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2072965 грн. У т. ч. : за вересень 2013 р. на суму ПДВ 2072965 грн.

- порушення пп. 137.1 ст. 137, ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 VI зі змінами та доповненнями ПП "Союз-Славутич" не підтверджено (завищено) суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2084236 грн. У т.ч.: за вересень 2013 року - 2084236 грн.

- щодо надання відповіді на заперечення від 16.01.2014р. № 598/10/25-26-22-03-09, якою Акт перевірки №1086/22/33110845 від 26.12.2013 р. залишено без змін.

2. визнати незаконною бездіяльність щодо не направлення позивачу податкового повідомлення - рішення за наслідками Акту перевірки №1086/22/33110845 від 26.12.2013р.

3. зобов'язати відповідача внести відповідні зміни в інформаційні бази Міністерства доходів і зборів України, зокрема автоматизованих систем обліку платників ПДВ, "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України" АРМ "Аудит" та інших баз даних, щодо зміни сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача викладених в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Союз-Славутич" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року № 1086/22/33110845 від 26.12.2013 р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушенням норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 16.12.2013 року № 1311 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Чернігові Бойко К.С. на підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, п.78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 16.12.2013 року № 1332, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Союз-Славутич" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 1086/22/33110845 від 26.12.2013, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП "Союз-Славутич" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2072965 грн. у т.ч.: за вересень 2013р. на суму ПДВ 2072965 грн.; пп. 137.1 ст. 137, ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України ПП "Союз-Славутич" не підтверджено (завищено) суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2084236 грн. у т.ч.: за вересень 2013 року - 2084236 грн.

В акті зазначається, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП "Союз-Славутич" за вересень 2013 року з ПрАТ "РК "Євротек". Податковим органом було встановлено, що за вище описаними операціями лише оформлювались документи без фактичного виконання операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання необґрунтованої вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок безтоварності операцій між контрагентами є юридично дефектними і не створюють правових наслідків для цілей формування сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у ПП "Союз-Славутич" підстав для формування податкових вигід. При цьому, документи отримані ПП "Союз-Славутич" від ПрАТ "РК "Євротек" за вересень 2013 року не відповідають вимогам чинного законодавства в тому числі п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також, в ході перевірки встановлено, що товари придбані ПП "Союз-Славутич" у ПрАТ "РК "Євротек", реалізовані ТОВ "АЛЬЯНС МАРКЕТ" та TOB "ТРК "ЄВРОТЕК".

При цьому, встановлено, що за вище описаними операціями лише оформлювались документи без фактичного виконання операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання необґрунтованої вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок безтоварності операцій між контрагентами є юридично дефектними і не створюють правових наслідків для цілей формування сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у ПП "Союз-Славутич" підстав для формування податкових вигід.

Вважаючи вказані дії та висновки відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про їх безпідставність та необґрунтованість.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог стосовно визнання незаконними дій посадових осіб відповідача, вчинених під час проведення перевірки, а саме: щодо внесення до Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Союз-Славутич" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року" №1086/22/33110845 від 26.12.2013 р." висновків про оформлення документів господарських операцій без фактичного виконання цих операцій, нікчемність правочинів, порушення норм податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 зазначеного Кодексу податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з приписами статті 72 цього Кодексу, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, у тому числі, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах.

Також, зазначеною статтею передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 74.2 статті 71 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Так, отримана від платників податків податкова інформація використовується та опрацьовується контролюючим органом, зокрема, під час проведення документальних перевірок.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772) затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 3 зазначеного порядку кореспондує статтю 86 Податкового кодексу в частині оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

З аналізу зазначених норм впливає, що акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, в якому зазначаються лише факти заниження або завищення податкових зобов'язань; при цьому акт перевірки не зобов'язує платника податків сплатити такі зобов'язання, на відміну від прийнятого на підставі акту податкового повідомлення - рішення.

Отже, акт перевірки за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а лише відображає певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин, та відповідно дії по складанню вказаного акту також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

В даному випадку, податковим органом та його посадовою особою фактично реалізована їх компетенція на оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права позивача.

При цьому, як свідчать обставини справи, у спірному випадку рішення, яке породжує правові наслідки відносно позивача податковим органом не приймалось, доказів того, що висновки акту перевірки порушують права позивача суду не подано, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача відносно не направлення позивачу податкового повідомлення - рішення за наслідками Акту перевірки від 26.12.2013 № 1086/22/33110845, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

При цьому, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд не може давати вказівки будь-якому державному органу, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, у тому числі ДПІ у м. Чернігові щодо розрахунку грошових зобов'язань та винесення на підставі нього податкового повідомлення-рішення та як наслідок його направлення позивачу.

Так, судовий захист спрямований на відновлення порушеного права, а оскільки встановлено, що права позивача в даному випадку, порушені не були, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності ДПІ у м. Чернігові відносно не направлення позивачу податкового повідомлення - рішення за наслідками Акту перевірки від 26.12.2013 № 1086/22/33110845.

Щодо решти позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Так, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (надалі також - Порядок; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 2.10.3 пункту 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.15 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем у базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року по справі № К/800/58427/13 та від 04 березня 2014 року по справі № К/800/46922/13.

Оскільки у даному разі жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було, то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно зобов'язати відповідача внести відповідні зміни в інформаційні бази Міністерства доходів і зборів України, зокрема автоматизованих систем обліку платників ПДВ, "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України" АРМ "Аудит" та інших баз даних, щодо зміни сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача викладених в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Союз-Славутич" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року № 1086/22/33110845 від 26.12.2013 р.підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанова суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Союз-Славутич" задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Союз-Славутич" про зобов'язання державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області внести відповідні зміни в інформаційні бази Міністерства доходів і зборів України, зокрема автоматизованих систем обліку платників ПДВ, "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України" АРМ "Аудит" та інших баз даних, щодо зміни сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача викладених в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Союз-Славутич" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року № 1086/22/33110845 від 26.12.2013 р. та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги приватного підприємства "Союз-Славутич" в цій частині.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.