Ухвала суду № 40701626, 26.09.2014, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

26.09.2014 642/1519/13-ц

6/642/234/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2014 року м.Харків

Ленінський районний суд м.Харкова в складі :

головуючого - судді Гримайло А.М.,

з участю секретаря Смородської М.С.,

розглянувши подання старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла боржника, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з 10.06.2013 р. знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 642/1519/13-ц виданого 06.06.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 24000,00 грн., а також судові витрати у сумі 240,00 грн., витрати на ІТЗ 120,00 грн., а всього на суму 24360,00 грн.

Державним виконавцем відкрито виконавче провадження №38334840 від 10.06.2013, про що було повідомлено боржника у встановленому законом порядку та надано строк для самостійного виконання рішення.

Однак, боржник у строк, наданий для самостійного виконання, рішення не виконав, на підставі чого державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення.

По виконанню даного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем були зроблені всі виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме:

Державним виконавцем повторно, рекомендованим листом з повідомленням, 20.05.2014 року було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик боржнику для отримання пояснень, який станом на 18.09.2014 року боржник до відділу не з'явився. За допомогою мережі інтернет, коду квитанції про відправку рекомендованої кореспонденції встановлено, що лист було отримано за довіреністю 25.06.2014 року.

Згідно з відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1; згідно з відповідей ДПС України боржник з таким податковим номером на обліку в органах ДПС не перебуває; згідно витягу з БД «АМТ», щодо транспортних засобів, за боржником ОСОБА_1 нічого не знайдено; згідно відповіді Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 регулярно перетинає державний кордон України, згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_1 зареєстровано 83/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1.

Неодноразовими виходами державного виконавця 12.09.2013 року, 06.12.2013 року, 18.02.2014 року та 11.09.2014 року перевірити майновий стан боржника за адресою мешкання, а саме: АДРЕСА_1 не виявилося можливим оскільки на вимогу державного виконавця двері ніхто не відчинив, що унеможливлює виконання виконавчого листа № 642/1519/13-ц виданого 06.06.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова.

Під час проведення виконавчих дій боржнику неодноразово повідомлялось про наявність заборгованості та необхідність сплатити її в повному обсязі, але ОСОБА_1 борг не сплачує, за місцем мешкання постійно відсутня, члени родини перешкоджають державному виконавцю перевірити майно боржника під час його відсутності.

Вказуючи на зазначені обставини, старший державний виконавець просить дати дозвіл на примусове проникнення до житла, де мешкає боржник - ОСОБА_1

В судове засідання старший державний виконавець з'явився, підтримав подання в повному обсязі та пояснив суду що неодноразово виходив за місцем мешкання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, однак перевірити майновий стан боржника не виявляється можливим. В будинку проживає чоловік, який називає себе сином боржника, який є власником іншої частини домоволодіння, та відмовляється державним виконавцям надати доступ до житла боржника, мотивуючи що його мати, постійно мешкає в Росії, додому приїжджає рідко, її речей чи коштів в будинку немає, частина домоволодіння матері стоїть порожня. Але згідно з рішення суду №2-783 1964 року порядок користування житловим будинком і земельною ділянкою був встановлений, так ОСОБА_1 виділені приміщення №І, ІІ, 1-2, 1-3 житлового будинку та земельна ділянка площею 6,41 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Крім того згідно до технічного паспорту, приміщення виділені боржнику ОСОБА_1 мають окремий вхід в домоволодінні. Перевірити чи порожня частина боржника та описати її майно та будинок не виявляється можливим, що змусило звернутись до суду. Просив задовольнити подання та дозволити примусово проникнути до житла боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до приміщень які належать ОСОБА_1, а саме:

Вислухавши старшого виконавця, вивчивши подання, матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, суд знаходить, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з 10.06.2013 р. знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 642/1519/13-ц виданого 06.06.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 24000,00 грн., а також судові витрати у сумі 240,00 грн., витрати на ІТЗ 120,00 грн.,а всього на суму 24360,00 грн.

Боржнику надано строк для виконання судових рішень у добровільному порядку.

Однак, станом на день звернення до суду із поданням старшого державного виконавця, заборгованості не сплачуються, дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання виконавчих документів, що тягне за собою порушення строків виконання, а також порушує вимоги чинного законодавства щодо обов'язковості судових рішень, оскільки, згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Згідно ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривні та іноземній валюті, інші цінності в тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів що не є достатнім для стягнення згідно позову.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем, при перевірці майнового стану боржника, його розрахункових рахунків в установах банку, сум доходу, автотранспорту на праві особистої власності не виявлено.

Згідно відповідей ДПС України боржник з таким податковим номером на обліку в органах ДПС не перебуває, згідно витягу з БД «АМТ», щодо транспортних засобів, за боржником ОСОБА_1 нічого не знайдено, згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_1 зареєстровано 83/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1. Неодноразовими виходами державного виконавця 12.09.2013 року, 06.12.2013 року, 18.02.2014 року та 11.09.2014 року перевірити майновий стан боржника за адресою мешкання, а саме: АДРЕСА_1 не виявилося можливим оскільки на вимогу державного виконавця двері ніхто не відчинив, що унеможливлює виконання виконавчого листа № 642/1519/13-ц виданого 06.06.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова.

Боржник перешкоджає виконанню рішення суду, що унеможливлює його примусове виконання, чим порушує права стягувача.

Згідно з довідки КП «ХМ БТІ» від 2009 року житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 по праву власності зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 3/8 частин згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 2-ю ХДНК 08.10.1985 р. №3-3079; ? частин згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 2 ХДНК 12.01.1993 р. №1-308. 1/8 частин належить ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 2ХДНК 08.10.1985 р. №3-3079.

На підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 28.07.2009 року №2-3293/09 ОСОБА_1 належить на праві власності 83/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1; 17/100 частин не зареєстровано після перерозподілу ідеальних часток за ОСОБА_3.

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 28.07.2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житлові прибудови літ.а3, літ.а4 загальною площею 25,3 кв.м. в житловому будинку літ.А-1, загальною площею 74,1 кв.м. з надвідними будівлями літ.К, літ.Л по АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова 17 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми завдатку та неустойки задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн., з яких: отриманий завдаток 12000 (дванадцять тисяч) грн., неустойка - 12000 (дванадцять тисяч) грн., а також судові витрати: 240 (двісті сорок) грн.. держмито при зверненні до суду та 120 (сто двадцять) грн. витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Справа розглядалась в присутності відповідача ОСОБА_1 та її представника, після скасування заочного рішення суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 22 липня 2011 року задоволено заяву про забезпечення вище зазначеного позову та накладено заборону відчуження 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Із змісту подання старшого державного виконавця вбачається, що про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 він просить саме з метою виявлення майна, яке підлягає опису та арешту для подальшої реалізації в рахунок погашення боргу за вказаними вище виконавчими документами.

З актів державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 12.09.2013 року, 06.12.2013 року, 18.02.2014 року та 11.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 про проведення виконавчих дій була повідомлена належним чином, але за місцем мешкання не надає доступу до свого житла. Перевірити майновий стан неможливо в зв'язку з відмовою членами родини боржника впустити державного виконавця до домоволодіння. ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання рішення.

Згідно ст..11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла боржника чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Разом з цим, слід зазначити, що у відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Оскільки наведені державним виконавцем обставини фактично свідчать про неможливість подальшого виконання рішення суду без проникнення до житла, суд вважає за можливе та доцільне задовольнити подання старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про надання дозволу на примусове проникнення до житла, де зареєстрована ОСОБА_1 та є власником і де знаходиться майно боржника, для огляду, опису та примусового вилучення майна за місцем його фактичного мешкання для здійснення у подальшому державним виконавцем виконавчих дій.

Керуючись ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.376 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Подання старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла боржника - задовольнити.

Дозволити старшому державному виконавцю Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ін.НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ ХМУ УМВСУ в Х/о 27.11.2001 року, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для проведення перевірки майнового стану боржника.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Гримайло А.М.